1. Словник синонімів української мови

промітний

ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ (який має практичну кмітливість, здатність активно діяти), ПІДПРИЄ́МЛИВИЙ книжн., ПРОМІТНИ́Й розм. Підприємство серед загальної кризи розцвіло, і Завадка мусив визнати, що сьогоднішня молодь куди спритніша й заповзятливіша, ніж колись (Ірина Вільде); Багато підприємливих людей бояться йти в бізнес через небезпеку мати справу з рекетом (з журналу); Промітний він: оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базар, продав та купив обіддя, — ото вже й заробив 15 карбованців (Словник Б. Грінченка).

КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм. (який легко знаходить вихід із скрутного становища, легко знаходить правильне рішення); ЗДОГА́ДЛИВИЙ, ДОГА́ДЛИВИЙ (який швидко здогадується). Новиков став найціннішим розвідником, хоробрим, завзятим, кмітливим (О. Копиленко); Він давно набув слави тямущого хлопця (К. Гордієнко); Жінка людина тямка, і зразу догадалась би, де грошей добуть (О. Кониський); — Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (М. Стельмах). — За три роки я чудово придивився до цього хлопця. Розумний, тямковитий (Ю. Бедзик); Хитрий Жук зашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук. Носом тук — І згинув жук (М. Стельмах); Виходить, цей Олекса — метикований, дотепний хлопець (І. Цюпа); Добре тому вчиться грамоти, в кого покмітлива голова (Словник Б. Грінченка); Хлопці здорові, рослі.. Менший то штудерний такий, як старий (В. Стефаник); — Така вона вже зроду метка та проворна (І. Нечуй-Левицький); (Феноген:) А скілько ж Ліхтаренкові дісталось? От промітний чоловік! (І. Карпенко-Карий); Перехрестик вагався, не знаючи, з чого почати розмову. Це помітила здогадлива дівчина й заговорила перша (С. Добровольський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промітний — промітни́й прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. промітний — Пронозливий, спритний, заповзятливий, скорохвацький, сов. підприємливий; бистрий на розум, кмітливий, зарадний; в'юнкий, виверткий. Словник синонімів Караванського
  3. промітний — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  4. промітний — -а, -е, розм. Який веде справи, вдаючись до хитрощів, обману; пронозливий. || Який відзначається спритністю; заповзятливий. || Швидкий на розум; кмітливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. промітний — ПРОМІТНИ́Й, а́, е́, розм. Який веде справи, вдаючись до хитрощів, обману; пронозливий. [Феноген:] А скільки ж Ліхтаренкові дісталось [грошей]? От промітний чоловік!... Словник української мови у 20 томах
  6. промітний — Промітни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. промітний — ПРОМІТНИ́Й, а́, е́, розм. Який веде справи, вдаючись до хитрощів, обману; пронозливий, [Феноген:] А скільки ж Ліхтаренкові дісталось [грошей]? От промітний чоловік!... Словник української мови в 11 томах
  8. промітний — Промітни́й, -а́, -е́ Ловкій, изворотливый, разбитной, предпріимчивый. А промітний він: оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базарь, продав та купив обіддя, — ото вже й заробив 15 карбованців; а про те ріллю виорано вже.... От брат, то то хамула. Канев. у. Словник української мови Грінченка