прононс
ВИМО́ВА (спосіб, манера вимовляти слова), ДИ́КЦІЯ, ГОВІ́РКА розм., ГО́ВІР розм., ПРОНО́НС книжн. рідко (щодо французької мови). Обдарований незвичайним даром вимови, він зразу думав зовсім посвятитися театрові (І. Франко); Добра дикція, чітка вимова будь-яких складних звукосполучень має першорядне значення для всіх, хто виступає прилюдно (з науково-популярної літератури); Дід ніколи не калічив мови, розмовляючи з ним (онуком), не пристосовувався до дитячої говірки, а серйозно й статечно бесідував (Ю. Яновський); Коли бійці входять у темний тунель, Хома Хаєцький вигукує своїм співучим подільським говором: — ..Так, наче в пекло! (О. Гончар).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прононс — проно́нс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- прононс — -у, ч. Особливості звукової системи французької мови. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прононс — ПРОНО́НС, у, ч. Особливості вимови звуків французької мови. Лютченка звали Федір Семенович, але дружина .. перейменувала його на Федра, вимовляючи це ім'я з особливим французьким прононсом (Ю. Мокрієв); Французький прононс був у нього непоганий (Ю. Словник української мови у 20 томах
- прононс — ПРОНО́НС, у, ч. Особливості звукової системи французької мови. Лютченка звали Федір Семенович, але дружина.. перейменувала його на Федра, вимовляючи це ім’я з особливим французьким прононсом (Мокр., Сто.., 1961, 17); Французький прононс був у нього непоганий (Смолич, Світанок.., 1953, 354). Словник української мови в 11 томах