прононс

Значення в інших словниках

1. прононс — проно́нс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. прононс — ПРОНО́НС, у, ч. Особливості вимови звуків французької мови. Лютченка звали Федір Семенович, але дружина .. перейменувала його на Федра, вимовляючи це ім'я з особливим французьким прононсом (Ю. Мокрієв); Французький прононс був у нього непоганий (Ю. Словник української мови у 20 томах
3. прононс — ВИМО́ВА (спосіб, манера вимовляти слова), ДИ́КЦІЯ, ГОВІ́РКА розм., ГО́ВІР розм., ПРОНО́НС книжн. рідко (щодо французької мови). Обдарований незвичайним даром вимови, він зразу думав зовсім посвятитися театрові (І. Словник синонімів української мови
4. прононс — ПРОНО́НС, у, ч. Особливості звукової системи французької мови. Лютченка звали Федір Семенович, але дружина.. перейменувала його на Федра, вимовляючи це ім’я з особливим французьким прононсом (Мокр., Сто.., 1961, 17); Французький прононс був у нього непоганий (Смолич, Світанок.., 1953, 354). Словник української мови в 11 томах