1. Словник синонімів української мови

просвітчастий

ПРОЗО́РИЙ (який вільно пропускає крізь себе світло, просвічує наскрізь), ПРОЗІ́РЧАСТИЙ (ПРОЗО́РЧАСТИЙ), ПРОЗІ́РНИЙ, ПРОЗО́РИСТИЙ рідше, ЧИ́СТИЙ, Я́РИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ, КРИШТА́ЛЬНИЙ поет., ПРОСВІ́ТЧАСТИЙ заст.; ТОНКИ́Й (не густий, з невеликою щільністю); АЖУ́РНИЙ (перев. про плетені, різьблені тощо вироби); ЯСНИ́Й (перев. про воду). Ходив (Андрій) далеко до озер — сидіть любив там на траві й дивитись ранком у глибінь прозорих вод, на дно живе (Т. Осьмачка); Смужечкою тяглась (річка) проміж зеленими луками, десь туди попід села, повиті прозірчастим маревом (Олена Пчілка); Вона йшла під руку з гвардійцем, убрана в блакитну прозорчасту сукню (Леся Українка); З берегом хвиля прозірна шуткує (І. Манжура); Ромен болотяний Досяг межі хисткої оболоні — І сріблом скрізь розсипавсь цвіт рясний На синьому прозористому лоні (М. Старицький); — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? (Л. Глібов); Зсучу свічку з воску ярого (пісня); З рипінням в'їжджала схилом мису водовозна діжка, розхлюпуючи кришталеві цівки води (З. Тулуб); У сонне, криштальнеє море Вдивляється рання зоря (Дніпрова Чайка); Небо голубе і чисте, і вода голуба, просвітчаста (Марко Вовчок); Над тишею холодних, сизих площ Висить, як звук, тонкий і рівний дощ (М. Бажан); Ми тихо переходили над стрімкою і ажурною аркою мосту (Т. Масенко); Він.. пив ясну воду з зелених криниць при дорозі (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просвітчастий — просві́тчастий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. просвітчастий — див. прозорий Словник синонімів Вусика
  3. просвітчастий — -а, -е, рідко. Який пропускає крізь себе світло; прозорий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. просвітчастий — ПРОСВІ́ТЧАСТИЙ, а, е, рідко. Який пропускає крізь себе світло; прозорий. Весна йде та йде. Ось вже і небо голубе і чисте, і вода голуба, просвітчаста (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  5. просвітчастий — ПРОСВІ́ТЧАСТИЙ, а, е, рідко. Який пропускає крізь себе світло; прозорий. Весна йде та йде. Ось вже і небо голубе і чисте, і вода голуба, просвітчаста (Вовчок, І, 1955, 183). Словник української мови в 11 томах