просьба
ПРОХА́ННЯ (ввічливе звертання до когось з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось), ПРО́СЬБА рідше, ЖАДА́ННЯ, ЗА́КЛИК, ЗАПРО́ШЕННЯ (прохання прийти, з'явитися кудись). З хати зразу вилітає вервечка босоногих дітлахів і по снігу мчить до мами з єдиним нехитрим проханням: — Мамо, дайте їсти (М. Стельмах); (Командор:) Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Леся Українка); Вона сама любила Гната, і десь у далекому закуточку серця ворушилась згода на Гнатове жадання (М. Коцюбинський); (Шалімов:) Вона їде до мене... бо вона почула мій заклик, бо вона мене любить... (І. Кочерга); Мартинюк не скористався з запрошення ні Ігоря Пантелійовича, ні доктора Гуля й на нараду не пішов (Л. Дмитерко). — Пор. блага́ння.
Значення в інших словниках
- просьба — (ввічливе звертання до когось) прохання, заклик, (письмова) петиція. Словник синонімів Полюги
- просьба — просьба – прохання Збігаються у значенні “ввічливе звертання до когось, щоб добитися чогось”. Але коли йдеться про письмове клопотання, заяву, складену за офіційно встановленою формою, в сучасному мовленні переважає прохання. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- просьба — про́сьба іменник жіночого роду прохання Орфографічний словник української мови
- просьба — Прохання; (на письмі) заява, КЛОПОТАННЯ, АПЕЛЯЦІЯ, з. супліка. Словник синонімів Караванського
- просьба — -и, ж. 1》 Ввічливе звертання до кого-небудь з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось; прохання. 2》 заст. Письмове клопотання, заява. Великий тлумачний словник сучасної мови
- просьба — ПРО́СЬБА, и, ж. 1. Ввічливе звертання до кого-небудь з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось; прохання. Словник української мови у 20 томах
- просьба — Про́сьба, -би; про́сьби, просьб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)