прохання

БЛАГА́ННЯ (пильне пристрасне прохання), ЗАКЛИНА́ННЯ підсил., МОЛІ́ННЯ підсил., МОЛЬБА́ підсил. рідше; УПРО́ШУВАННЯ (ВПРО́ШУВАННЯ), УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ) (пильне прохання зробити щось). Перші дні Ляля, вволивши благання хворої матері, нікуди не виходила з дому (О. Гончар); Яких тільки заклинань, погроз і репресій не вживали (німці), скільки лиха зазнали робітники за повільність ремонту! (І. Ле); Бачу його погляд, благальний, сповнений моління й надії (Ю. Збанацький); Але вона не скінчила, бо Річенко, що сидів за весь сей час потупивши голову, підняв її з якоюсь мольбою в голосі, в погляді сказав: — Нащо, нащо се?.. (Г. Хоткевич); Не зваживши на упрохування жінки та дітей, так і не перейшов (Оленчук) до хати, так і лежав тут на городі над Сивашем, на теплій потрісканій землі (О. Гончар); — Пор. проха́ння.

ПРОХА́ННЯ (ввічливе звертання до когось з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось), ПРО́СЬБА рідше, ЖАДА́ННЯ, ЗА́КЛИК, ЗАПРО́ШЕННЯ (прохання прийти, з'явитися кудись). З хати зразу вилітає вервечка босоногих дітлахів і по снігу мчить до мами з єдиним нехитрим проханням: — Мамо, дайте їсти (М. Стельмах); (Командор:) Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Леся Українка); Вона сама любила Гната, і десь у далекому закуточку серця ворушилась згода на Гнатове жадання (М. Коцюбинський); (Шалімов:) Вона їде до мене... бо вона почула мій заклик, бо вона мене любить... (І. Кочерга); Мартинюк не скористався з запрошення ні Ігоря Пантелійовича, ні доктора Гуля й на нараду не пішов (Л. Дмитерко). — Пор. блага́ння.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прохання — проха́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. прохання — див. ПРОСЬБА. Словник синонімів Караванського
  3. прохання — Складова частина єктенії, змістом якої є молитовне звернення до Бога з певною просьбою; дияконство; прошення Словник церковно-обрядової термінології
  4. прохання — [прохан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  5. прохання — -я, с. 1》 Ввічливе звертання до кого-небудь з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось; просьба. 2》 Письмове клопотання, заява, складена за офіційно встановленою формою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. прохання — 1. просьба, мольба, супліка, див. прошення 2. це дія хохл. (прошеніє) просьба Словник чужослів Павло Штепа
  7. прохання — ПРОХА́ННЯ, я, с. 1. Ввічливе звертання до кого-небудь з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось; просьба. Вона докоряла йому в тому листі, що він не прийшов до неї з візитом в Кишиневі, не вважив на її щире прохання (І. Словник української мови у 20 томах
  8. прохання — Проха́ння, -ння; -ха́ння, -ха́нь і -ха́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. прохання — Проха́ння, -ня с. Просьба. Левиц. Пов. 57. На моє прохання.... одгукнулись. Ном. Од. видав. І. Словник української мови Грінченка