прохолода

ПРОХОЛО́ДА (легкий холод у повітрі, що освіжає, бадьорить), ОХОЛО́ДА, СВІ́ЖІСТЬ, ХОЛОДО́К розм., ОСТУ́ДА розм., ПРО́ХОЛОДЬ поет. День, що поволі припадає пилом за вікном, набрякає сірістю й прохолодою близької ночі (В. Врублевський); Чи дадуть ті чисті води Мені ..охолоди, Чи знайду тут тихий рай? (І. Франко); Знизу, від ріки, тягне прісною весняною свіжістю (О. Гончар); З одчинених вікон повівало холодком (І. Нечуй-Левицький); Як пришерхли теплі губи, прагнучи остуди! (Л. Первомайський); Війне, повіє світло-ніжна й свіжа На ятрі рани прохолодь з мостів (П. Усенко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

прохолода — (понижена температура повітря) холод, свіжість. Словник синонімів Полюги
прохолода — прохоло́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
прохолода — Охолода; (в повітрі) свіжість; (в саду) холодок, затінок, ТІНЬ, затишок, тіньок; прохолодь; д-о ПРОХОЛОДЖУВАТИ, студити, холодити, вихолоджувати. Словник синонімів Караванського
прохолода — див. холод Словник синонімів Вусика
прохолода — -и, ж. Свіжість у повітрі, легкий холодок, що освіжає, бадьорить. || Прохолодне місце, затінок (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
прохолода — ПРОХОЛО́ДА, и, ж. Свіжість у повітрі, легкий холодок, що освіжає, бадьорить. Стало темно по садочках. Тихо пил сідає, І село у прохолоді Ніби оживає (П. Куліш); Звідкісь тягло туманом і прохолодою (М. Словник української мови у 20 томах
прохолода — Прохоло́да, -ди ж. Прохлада. Сим. 204. То кидали козаки ляхів у воду к чортовій матері на прохолоду. АД. II. 37. Осіння ранкова прохолода. Мир. ХРВ. 188. Словник української мови Грінченка