прочутитися

ОПРИТО́МНІТИ (повернутися до свідомості зі стану непритомності, забуття), ОТЯ́МИТИСЯ, ОПАМ'ЯТА́ТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ОЧУ́НЯТИ розм., ОЧУ́НЯТИСЯ розм., ПРОЧУ́НЯТИ розм., ПРОЧУ́НЯТИСЯ розм., ОЧУ́ТИ́ТИСЯ розм., ПРОЧУТИ́ТИСЯ розм., ОЧУТІ́ТИ розм., ОЧУ́МАТИСЯ розм., ПРОЧУ́МАТИСЯ розм., ОЧА́ПАТИСЯ розм. — Недок.: оприто́мнювати, отя́млюватися, опам'ято́вуватися, відхо́дити, прито́мніти, очу́нювати, прочу́нювати, прочу́муватися. Поранений Богун опритомнів і намагався звести голову (Я. Качура); Він три дні лежав у госпіталі непритомний, всі думали, що вже й не отямиться, а він отямився (Є. Гуцало); Принесли Соломію додому. Соломія вже опам'яталась і страшно стогнала (І. Нечуй-Левицький); Скільки він.. так пролежав, не пригадує, тільки як стямився згодом, то голова.. боляче й приглушено гуділа (Д. Бедзик); Як мати вість таку почула, То тільки вічно не заснула, Бо зуби у неї стялись, А одійшовши, в груди билась (І. Котляревський); Два тижні я лежав без пам'яті.. А як очуняв, то я лежав у світлиці (Марко Вовчок); — Я не пам'ятаю, що далі було. Знаю, що як очунялася я, то лежала на дошці, крів'ю підлита (Панас Мирний); Марія прочуняла з півсну-споминів, заломила руки та й кричала. — Діти мої, сини мої, де ваші кістки білі? (В. Стефаник); Тілько прочунявшися зовсім і вдивившися добре перед себе, він пізнав, що лежить під оборогом (І. Франко); Як Орися очутилась, то Гордій сидів біля неї і держав у своїх руках її похолоділі руки (Б. Грінченко); Устань, устань, милая, прочутися (П. Чубинський); Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї, жалувати стане (Марко Вовчок); Вчумався (Кузьма) під тією ж хатою. Лікарі йому на груди поклали широке марлеве перехрестя (І. Ле); Відколи прибув (Павло) у госпіталь, ніяк не прочумається (Ю. Бедзик).