прочуття
ПЕРЕДЧУТТЯ́, ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, ВІДЧУТТЯ́ рідше, ПРЕЧУТТЯ́ заст., поет., ПРОЧУТТЯ́ діал., ПРОЧУВА́ННЯ діал. Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (М. Рильський); Якесь важке передчування збентежило її душу (І. Нечуй-Левицький); Відчуття близької розлуки ятрило материнське серце (А. Шиян); У грудях їх, мов криця загартованих, мимоволі вставало пречуття, що завтра й вони також поляжуть на січовій ниві (М. Старицький); Якесь лихе прочуття здавило їй серце в грудях (А. Крушельницький); Стискає у мене серце жах, Грозило щось, мов прочування смерті (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прочуття — прочуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- прочуття — див. ПЕРЕДЧУТТЯ. Словник синонімів Караванського
- прочуття — -я, с., зах. Передчуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прочуття — ПРОЧУТТЯ́, я́, с., діал. Передчуття. Замість твердого, реального погляду на діло відзивалися в душі всілякі містичні питання, смілива активність піддавалася поганому прочуттю (Б. Лепкий); Івоніка зітхнув глибоко й тяжко. Словник української мови у 20 томах
- прочуття — прочуття́ передчуття (ст): Мучив їх якийсь внутрішній неспокій. Чи було це підсвідоме прочуття майбутнього? (Загачевський) Лексикон львівський: поважно і на жарт