прочуття
ПРОЧУТТЯ́, я́, с., діал.
Передчуття.
Замість твердого, реального погляду на діло відзивалися в душі всілякі містичні питання, смілива активність піддавалася поганому прочуттю (Б. Лепкий);
Івоніка зітхнув глибоко й тяжко. В тій хвилині тьохнуло в його болем розритім серці якесь прочуття, мов лихе віщування (О. Кобилянська);
Якесь лихе прочуття здавило їй серце в грудях (А. Крушельницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прочуття — прочуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- прочуття — див. ПЕРЕДЧУТТЯ. Словник синонімів Караванського
- прочуття — -я, с., зах. Передчуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прочуття — прочуття́ передчуття (ст): Мучив їх якийсь внутрішній неспокій. Чи було це підсвідоме прочуття майбутнього? (Загачевський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- прочуття — ПЕРЕДЧУТТЯ́, ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, ВІДЧУТТЯ́ рідше, ПРЕЧУТТЯ́ заст., поет., ПРОЧУТТЯ́ діал., ПРОЧУВА́ННЯ діал. Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (М. Словник синонімів української мови