прочуття

Значення в інших словниках

1. прочуття — прочуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. прочуття — -я, с., зах. Передчуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прочуття — ПРОЧУТТЯ́, я́, с., діал. Передчуття. Замість твердого, реального погляду на діло відзивалися в душі всілякі містичні питання, смілива активність піддавалася поганому прочуттю (Б. Лепкий); Івоніка зітхнув глибоко й тяжко. Словник української мови у 20 томах
4. прочуття — прочуття́ передчуття (ст): Мучив їх якийсь внутрішній неспокій. Чи було це підсвідоме прочуття майбутнього? (Загачевський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. прочуття — ПЕРЕДЧУТТЯ́, ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, ВІДЧУТТЯ́ рідше, ПРЕЧУТТЯ́ заст., поет., ПРОЧУТТЯ́ діал., ПРОЧУВА́ННЯ діал. Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (М. Словник синонімів української мови