1. Словник синонімів української мови

прощання

ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В. Собко); Ой зацвіла калинонька, цвіла над скалою. Ой вже ж мені, мій миленький, розлука з тобою (коломийка); У хвилину звичну розлучання Руку стиснеш, тихо глянеш в очі, І помітиш мить одну вагання, — Серце розлучатися не хоче (Т. Масенко); Я на прощай кивнув йому і подумав заспокоєно: "Дійде" (І. Муратов). — Пор. 1. проща́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прощання — проща́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. прощання — -я, с. 1》 Дія за знач. прощатися 1). || Слова, які вимовляються перед розлукою, розставанням. Час прощання. 2》 перен. Розставання з чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прощання — ПРОЩА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. проща́тися 1. Хазяїн розщитав.. Трохима і.. при прощанні дав йому аж сто рублів (Г. Квітка-Основ'яненко); Почалося прощання, обнімання, почувся плач, голосіння... Словник української мови у 20 томах
  4. прощання — Проща́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. прощання — Проща́ння, -ня с. Прощаніе, разлука. Плаксивее з синком прощання. Котл. Ен. V. 62. На прощанні випросила Маруся в Василя сватаний платок. Кв. Словник української мови Грінченка