1. Словник української мови у 20 томах

прощання

ПРОЩА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. проща́тися 1.

Хазяїн розщитав.. Трохима і.. при прощанні дав йому аж сто рублів (Г. Квітка-Основ'яненко);

Почалося прощання, обнімання, почувся плач, голосіння... (Панас Мирний);

Не прощання святкуватимем нині, а весілля душ наших з'єднання наше не до гробу, а на віки вічні (Б. Лепкий);

Ти ліг спати, тату. Я бачу спокійне чоло, білу твою голову і покладені поверх ковдри руки. Мені хочеться поцілувати їх, але це нагадує мені смерть і прощання (Ю. Яновський);

// Слова, які вимовляють перед розлукою, розставанням.

В осінню ніч сорок першого року прощання лунали над Дніпром (О. Довженко);

* Образно. З-над хмар часом прилине Прощання з літом журавлине (П. Тичина).

2. перен. Розставання з чим-небудь.

Останній день іспитів на закінчення семирічки був і прощанням Захара з школою (Іван Ле);

І от прийшов їх день останній з життям прощання молодим (В. Сосюра).

(1) На проща́ння – прощаючись; перед розлукою, розставанням.

Старець попрощавсь з Галецькою, подав їй руку на прощання (І. Нечуй-Левицький);

Він востаннє подивився їй в лице, щоб на прощання сказати якісь бадьорі слова (Б. Антоненко-Давидович);

Марко Лукич на прощання подарував мені “Кобзаря” Т. Шевченка (з мемуарної літ.);

Одні простягають комусь руки, інші щось кажуть на прощання (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прощання — проща́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. прощання — -я, с. 1》 Дія за знач. прощатися 1). || Слова, які вимовляються перед розлукою, розставанням. Час прощання. 2》 перен. Розставання з чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прощання — ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В. Словник синонімів української мови
  4. прощання — Проща́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. прощання — Проща́ння, -ня с. Прощаніе, разлука. Плаксивее з синком прощання. Котл. Ен. V. 62. На прощанні випросила Маруся в Василя сватаний платок. Кв. Словник української мови Грінченка