пузо

ЖИВІ́Т (частина тіла людини і тварини), ЧЕ́РЕВО розм., ПУ́ЗО фам., УТРО́БА фам., ЧЕРЕ́ВИНА розм. рідше; ЛО́НО книжн., поет. (про частину тіла як символ материнства). — Захворів. Живіт болить, ламає мене всього (О. Донченко); Гафійка чухала їм (свиням) животи (М. Коцюбинський); Бідний з праці рветься — багатому черево дметься (прислів'я); Облизався неборака, Та меншого в пузо — Аж загуло!.. (Т. Шевченко); — Не подобає воїну, не учинивши подвигу.., утробу свою насищати (Я. Баш); На піч мене пустіть, на саму середину загріть черевину (Словник Б. Грінченка); Будь лоно прокляте, що ворога зносило (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пузо — пу́зо іменник середнього роду * Але: два, три, чотири пу́за розм. Орфографічний словник української мови
  2. пузо — Живіт, черево, брюхо, ур. чрево. Словник синонімів Караванського
  3. пузо — див. черево Словник синонімів Вусика
  4. пузо — -а, с., розм. Велике, товсте черево. || фам. Черево взагалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пузо — див. брюхо, живіт Словник чужослів Павло Штепа
  6. пузо — ПУ́ЗО, а, с., розм. Великий, товстий живіт. Хівря .. не терпіла того Ігнася з великим пузом і маленьким, сіреньким личком (Грицько Григоренко); – А той хазяїн, що був передніше, мабуть дуже любив полову й сирі гарбузи та сам їв, а нам тільки показував. Словник української мови у 20 томах
  7. пузо — від (од) пу́за, зі сл. ї́сти, годува́ти, нагуля́тися і т. ін. Досхочу. — На фронт би швидше. Там хоч годуватимуть від пуза,— висловлював він (Денис) заповітну думку (Григорій Тютюнник); — Ну чого ж це ти такий сумний?... Фразеологічний словник української мови
  8. пузо — Пу́зо, -за, -зу; пу́за, пуз Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пузо — Пузо, -за с. Брюхо, пузо. ум. пузце. Словник української мови Грінченка