пуща

ГЛУШИНА́ (віддалені від культурних центрів місця), ЗА́КУТОК, ГЛУХИ́Й КУТО́К, ГЛУХИ́Й ЗА́КУТОК, ПУ́ЩА, БЕЗЛЮ́ДДЯ, ГЛУХОМА́НЬ розм., ЗА́КУТЕНЬ розм., ДИЧИНА́ розм., ДИЧА́ВИНА розм., ВЕДМЕ́ЖИЙ ЗА́КУТОК розм., ВЕДМЕ́ЖИЙ КУТ розм., ЗАКУ́ТИНА діал., ЗА́СТУМ діал.; ГЛИБИ́НКА, ДІРА́ зневажл. (віддалений від чого-небудь пункт). Як селюк, що виріс у глушині, Улас відчував розгубленість перед великим містом (Григорій Тютюнник); Він побував в усіх закутках земної кулі (М. Трублаїні); Сталося дивне диво: занехаяний та похований наш спів.. перейшов з глухих кутків та широких степів у ясні палати (Панас Мирний); На тлі блакитного неба сяє дівоче вбрання, вишите часом з таким бездоганним смаком, якому позаздрили б і принцеси, коли є ще такі десь по глухих закутках Європи (О. Довженко); Ясь підвівся і почав прощатись. Дами заворушились і просили навідуватись до їх в сільську пущу (І. Нечуй-Левицький); Інженерові не знайти роботи в цім безлюдді (І. Ле); Живан хоче бачити Поліську низовину золотим дном.. Такою хоче бачити свою глухомань всякий сучасний поліщук (В. Земляк); Село наше у закуті такому, що ніхто туди не зайде (Словник Б. Грінченка); — Хоч тут і село, й дичина, але в нас можна почути найкращих італійських і німецьких композиторів (І. Нечуй-Левицький); (Ружний:) Глянь — кипить робота! А була пустиня, дичавина (Я. Мамонтов); — Дивлюся я на вас, мадмуазель Маруся, — заговорив співчутливо ротмістр, — і думаю собі, яке ваше справді безрадісне життя в цьому ведмежому закутку (С. Добровольський); Іще ввижалась ніч велика, Матронівки ведмежий кут (А. Малишко); Електрика пройме глибінь старих закутин (М. Рильський); Тікали міщане з городів геть і козакували по тих застумах, де їх не досягала панська шаблюка (П. Куліш); Сухолітівка, як кажуть жартома, найглухіша глушина, одне слово — глибинка (з газети); Розкажіть мені краще про Орську фортецю. Певно, це якась глуха діра, якщо запроторив мене туди наш "благочестивий, самодержавніший"? (З. Тулуб). — Пор. перифері́я.

ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́С діал., ПРИ́ЛІС рідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯ розм. (дубовий ліс); ПУ́ЩА, ХА́ЩІ (великий густий, дрімучий ліс); ПРА́ЛІС (предковічний ліс); ЛІСОПА́РК (приміський ліс); ЛУГ заст. (низина, поросла лісом). За Россю на горбах сизів старий ліс (І. Нечуй-Левицький); Машини мчали в ніч, в гущавину поліських борів, назустріч ранкові... (В. Козаченко); Дорога й далі йшла вздовж Уралу.. Траплялися тінисті гаї і неглибокі балки (З. Тулуб); Недалеко шляху ріденький перелісок (С. Васильченко); Часом ми переїздили місток через неглибоку синю річечку,.. часом пропливав повз нас негустий низькорослий переліс (Л. Первомайський); Біля прилісу Яків наздоганяє двох дівчат (М. Стельмах); Дивною була ця любов до степових рослин і запахів у нього, корінного поліщука, який народився і виріс у суворих пущах, під шум вікових поліських дібров (О. Гончар); Пролітають мимо них Чагарі й дубини, Ліси, села, хутори (С. Руданський); Закінчився старий дубняк і почався молодий осичник (П. Воронько); Птиці Вилітали з дубника (П. Воронько); У полі стояла спека, а тут, у затінку густого дубиння, було вільготно і навіть не душно (Ю. Смолич); Здається, він заблудився в лісових хащах (О. Гуреїв); Околиця села, а за нею — берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Олійник); Часом.. їдуть вони не прямо бульваром, а звертають ліворуч, поза лісопарком (Ю. Мушкетик); Далі почалися великі, темні луги (Леся Українка).