підбиратися

КРА́СТИСЯ (непомітно йти, пробиратися кудись, підходити до когось, чогось), СКРАДА́ТИСЯ, ПІДКРАДА́ТИСЯ, ПІДБИРА́ТИСЯ, ЗАКРАДА́ТИСЯ розм.; ЧА́ЛИТИСЯ розм. (націлюючись на щось). — Док.: підкра́стися, закра́стися. А із яру в киреї козачій Хтось крадеться (Т. Шевченко); Роман ближче скрадається до них і зливається з деревом (М. Стельмах); Снилось йому, що чужі люди обережно підкрадаються до халупи, оточують її (О. Донченко); Ми підбираємося до автоматника, як мисливець до глухаря на току (І. Багмут); Кайдашиха схопилась з місця та давай закрадаться до півня з кужелем (І. Нечуй-Левицький); Дивлюсь. Коли воно — Петро, парубійка Омельків лізе-лізе у садок Симонів.. Переліз і чалиться... Куди ж це він? (А. Тесленко).

НАБЛИЖА́ТИСЯ (НАБЛИ́ЖУВАТИСЯ рідше) до кого-чого і без додатка (про неживі предмети, явища природи тощо — переміщатися на ближчу відстань до кого-, чого-небудь), ПІДХО́ДИТИ, ПІДСТУПА́ТИ, ЗБЛИЖА́ТИСЯ (ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ) розм., ПРИСУВА́ТИСЯ (ПРИСО́ВУВАТИСЯ) розм., БЛИ́ЗИТИСЯ рідко; БЛИ́ЖЧАТИ без додатка й обставин місця (ставати ближчим); ПІДБИРА́ТИСЯ (наближатися непомітно або повільно, поширюючись чи розповсюджуючись кудись); НАХО́ДИТИ без додатка (про дощ, хмари і т. ін.); НАСУВА́ТИСЯ (НАСО́ВУВАТИСЯ), НАСУВА́ТИ (НАСО́ВУВАТИ), СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ (на кого-що і без додатка — наближатися якоюсь масою, значним габаритом). — Док.: набли́зитися, підійти́, підступи́ти, збли́зитися, прису́нутися, побли́жчати, підібра́тися, найти́, насу́нутися, насу́нути. Скреготання танків наближалося (П. Панч); Під час великих дощів у горах вода теж заливала цю галявину, підступала до дороги (М. Томчаній); Музика зближається. Проходить полк (В. Самійленко); Фронт присунувся вже зовсім близько (Я. Качура); Сонце близилося до землі (О. Стороженко); Рев юрби ближчає (Леся Українка); Прибій.. заливав прибережну долину і підбирався до мішків з сіллю (М. Коцюбинський); От хмари усе находять, усе находять... (Г. Квітка-Основ'яненко); Просто з поля насувалися машини з громіздкими понтонами (О. Гончар); Щось насувало грізне. Потемніло, завітрило, закрутила курява (С. Васильченко); Ззаду, з мороку дощу і мряки, суне на мене висока чоловіча постать (І. Драч); Навала сунулася, як чума, невмолима й жорстока (І. Ле). — Пор. 1. насува́тися.

НАБЛИЖА́ТИСЯ (НАБЛИ́ЖУВАТИСЯ рідше) до кого-чого і без додатка (про близьке настання певного відрізка часу, періоду життя, події, явища і т. ін.), НАДХО́ДИТИ без додатка, ПІДХО́ДИТИ, ІТИ́ (ЙТИ) до чого і без додатка, НАХО́ДИТИ без додатка, ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) безос., до чого, на що і без додатка, ЗБЛИЖА́ТИСЯ (ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ) без додатка, розм., БЛИ́ЗИТИСЯ рідко; БЛИ́ЖЧАТИ без додатка, розм. (ставати ближчим); НАБІГА́ТИ без додатка, розм. (про свята, певні дні тощо — наближатися непомітно, швидко); БРА́ТИСЯ безос., до чого, на що, розм. (про вік, час і т. ін.); ПІДСТУПА́ТИ поет., ПІДБИРА́ТИСЯ поет., ПІДКРАДА́ТИСЯ поет. (повільно, непомітно); НАСУВА́ТИСЯ, НАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (на кого-що і без додатка — про щось небажане або бурхливе, інтенсивне за своїм виявом, грізне і т. ін.; про вечір, ніч і т. ін.); НАЗРІВА́ТИ, ГОТУВА́ТИСЯ (без додатка; про щось значне або загрозливе, неприємне — повільно наближатися, стаючи неминучим). — Док.: набли́зитися, надійти́, підійти́, піти́ перев. до чого найти́, збли́зитися, набі́гти, узя́тися (взя́тися) на що підступи́ти, підкра́стися, насу́нутися, насу́нути, назрі́ти. Настала Спасівка. Наближався день Єреміїних іменин (І. Нечуй-Левицький); Надходять великі події — все говорить про це (О. Довженко); Підходила зима, треба щось їсти, в чомусь ходити (Григорій Тютюнник); Сталевих птиць у грізній високості я чую рев... То йде відплати час (В. Сосюра); Находив ранок (П. Воронько); Йшлося на вечір, коли Наливайко з Юрком Мазуром розшукали посланців (І. Ле); Минуло ще кілька днів. Весілля зближалося (О. Маковей); Минали години, близився вечір (Д. Бедзик); — Уже як мають саджати (у холодну), то пізніше, аж коли нагальна робота скінчиться або як свята довші набіжать... (Леся Українка); Хоч ще й не бралося на світанок, було видно, як серед білого дня (Ю. Бедзик); Весна підступає, ясна й непомітна. Злягаються, тануть високі сніги (С. Воскрекасенко); Лихо так зненацька підкралось і так несподівано впало, що ніхто навіть не важився думать, чим запобігти (М. Коцюбинський); А літо вже минуло і насувалася осінь (Г. Хоткевич); Насував осінній мокрий вечір (С. Скляренко); Сунула холодна біла зима (О. Іваненко); А тут ще такі новини, такі події назрівають! (Н. Тихий); Нікому й на думку не спаде, що готується пригода, що лихо вже близько (М. Коцюбинський). — Пор. 1. наста́ти.

ПРИСТОСО́ВУВАТИСЯ до кого-чого (перев. про людину — набуваючи відповідних рис, навичок, уміння і т. ін., освоюватися в певних умовах, ставати здатним, звичним до чогось), ПРИЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ПРИЛАДНОВУВАТИСЯ (ПРИЛА́ДНУВАТИСЯ), ПРИЛАШТО́ВУВАТИСЯ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ (ПРИМІ́РЮВАТИСЯ), ПРИЖИВА́ТИСЯ, УЖИВА́ТИСЯ (ВЖИВА́ТИСЯ) де, у що, ПІДХО́ДИТИ під кого-що, ПРИПАСО́ВУВАТИСЯ, ПРИТИРА́ТИСЯ розм., ПРИМА́ЗУВАТИСЯ зневажл., ПРИСМО́КТУВАТИСЯ зневажл., ПРИМІНЯ́ТИСЯ розм. рідко, ПРИСТРО́ЮВАТИСЯ розм. рідко; ПІДРОБЛЯ́ТИСЯ (ПІДРО́БЛЮВАТИСЯ), ПІДБИРА́ТИСЯ (під кого-що — до чиїхсь уподобань, смаків тощо); ПІДЛА́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРИЛА́ДЖУВАТИСЯ розм., ЛАДНА́ТИСЯ розм. (перев. з метою жити в мирі, злагоді); АКЛІМАТИЗУВА́ТИСЯ, АДАПТУВА́ТИСЯ, ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИСЯ (ПРИЩЕПЛЯ́ТИСЯ) (також про живі організми — до нової обстановки, нового середовища). — Док.: пристосува́тися, призвича́їтися (призвичитися рідко), приладна́тися, прилаштува́тися, примі́ритися (примірятися), прижи́тися, ужи́тися (вжи́тися), підійти́, припасува́тися, прите́ртися, прима́затися, присмокта́тися, приміни́тися, пристро́їтися, підроби́тися, підібра́тися, підла́дитися, прила́дитися, акліматизува́тися, адаптува́тися, прищепи́тися. Аж не віриться, що одне село може бути таке розкидане і таке різновидне, що люди так бездоганно зуміли пристосуватися до умов, у які поставила їх природа (Ю. Мельничук); — Зараз я нічого не роблю. Я лише призвичаююсь і до лабораторій і до моїх помічниць (Ю. Шовкопляс); А я, значить, щоб не їсти чужого хліба, приладнався до ремесла, чоботарством зайнявся (В. Логвиненко); (Данило:) Ви куди, Харитоне Сильвестровичу? На старе місце? У свій забій? (Ганджа:) Та вже десь прилаштуюсь (Ю. Мокрієв); Звичайно ж, нерівня! Але чим більш хлопець відчував це, тим більше хотілось йому здружитися з ними. Уже як не примірявсь! І все дарма (А. Головко); — Звикли вже до Вільних Лук... .. — А чи довго звикати?.. Ви ж мені самі казали..: "Скоріше там приживайтесь" (В. Логвиненко); "Власність — є злодійство"? ..Цими словами Прудон зажив собі слави, а сам не так уже й погано уживався з порядками Луї Філіппа і Гізо (М. Стельмах); Він підходив під смак старого, щоб запобігти ласки в його (І. Нечуй-Левицький); До семи корінних гравців припасувалося четверо нових із запасних (Ю. Яновський); Він теж намагається притертися до робітників, влаштовує для них різні розваги (переклад С. Ковганюка); — Вони говорять, що Едіт Гартман примазується до росіян (В. Собко); (Ярошенко:) Ділянка для таких людей не має значення. Вони присмоктуються до нашої справи, як п'явки до живого організму... (О. Левада); Борідка клиночком, пальто, чи що воно, на ньому, аж полискується. А бриль... куховка, неначе. Як ти примінишся до нього, що ти скажеш йому? (А. Тесленко); Не може ж хронікер малої преси у кождому новому місті "пристроюватись" до іншої газети, се не так легко (Леся Українка); Місцевий хор мусить підроблятися під смак цієї публіки (Л. Смілянський); Віч-на-віч із Сагайдачним він говорив своєю звичною вибагливою мовою, не підроблюючись під голоту і більшість січовиків (З. Тулуб); Стась.. мусив провадити дуже пісну церковну розмову, підбираючись під клерикальний тон своїх тіточок та пісний тон ксьондза (І. Нечуй-Левицький); Може, й зле робить (Стаха), що всю свою душу і серце вкладає в цю любов. Коли б трохи менше любила, то не старалася б так на кожному кроці підладжуватись до нього (Ірина Вільде); Зовсім світ перевернувся! ..Що ж його робити? як його приладитись? (Панас Мирний); Хоч у Сюзанни й панська кров у жилах, та батько її завжди з козаками ладнався (І. Ле); — Цими днями всі ви підете у свої бойові розвідгрупи. Там акліматизуєтеся, парашут за спину — й туди!.. — махнув (Іван Сергійович) рішуче рукою (П. Автомонов); В київських краях Горпина гарно прищепилася і все відтягала своє повернення на Чернігівщину (Ю. Яновський).