підгодовувати
УДО́БРЮВАТИ (ВДО́БРЮВАТИ) (вносити добрива в ґрунт), ПІДЖИ́ВЛЮВАТИ, ПІДЖИВЛЯ́ТИ, ЗДО́БРЮВАТИ розм., ПІДГОДО́ВУВАТИ розм., ПІДКО́РМЛЮВАТИ розм., ДОБРИ́ТИ діал.; УГНО́ЮВАТИ (ВГНО́ЮВАТИ) (вносити в ґрунт гній). — Док.: удо́брити (вдо́брити), підживи́ти, здобри́ти, підгодува́ти, підкорми́ти, угноїти (вгно́їти). Удобриш землю масно, вродить вона рясно (прислів'я); Він нам розповів, як треба доглядати молодий сад, як вдобрювати землю (О. Донченко); Обрізали (студенти) їх, лишаючи тільки основні відгалуження, добре підживлювали землю, і дерева оживали (Д. Ткач); А вже як здобрить землю розчином — цим уже Мусій Завірюха відає, повчає дочку, як підживляти корінь, щоб буряків не попалить (К. Гордієнко); — Для кого оці кучугури розрівнюю, виногради закладаю, підкормлюю, сто разів поливаю (О. Гончар); — А сіяв чим? — Сіялкою! — А вгноював? — Угноював! (Остап Вишня).
Значення в інших словниках
- підгодовувати — підгодо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підгодовувати — -ую, -уєш, недок., підгодувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 чим і без додатка.Годувати потрошку, час від часу або додатково. || перев. док. Підсилено або понад визначену міру годувати, сприяючи зміцненню сил, доданню ваги і т. ін. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підгодовувати — ПІДГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого. 1. чим і без дод. Годувати потрошку, час від часу або додатково. – Шкода, Романе, тебе на пісному тримати. Хоч би корова скоріше отелилася. Словник української мови у 20 томах
- підгодовувати — Підгодо́вувати, -до́вую, -вуєш; підгодува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підгодовувати — ПІДГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. чим і без додатка. Годувати потрошку, час від часу або додатково. — Шкода, Романе, тебе на пісному тримати. Хоч би корова скоріше отелилася. Словник української мови в 11 томах