підгуляти

П'ЯНІ́ТИ (ставати п'яним від алкогольного напою), ХМЕЛІ́ТИ, УПИВА́ТИСЯ (ВПИВА́ТИСЯ), ПІДПИВА́ТИ розм., ПІДГУ́ЛЮВАТИ розм. (трохи). — Док.: оп'яні́ти, сп'яні́ти, захмелі́ти, охмелі́ти, схмеліти, упи́тися (впи́тися), підпи́ти, підпия́чити розм. підгуля́ти. Сидить (Савка) над смаженим поросям, перекидає, не п'яніючи, чарку за чаркою, просторікує (О. Гончар); Від вина трохи було захмеліла (Юлія Андріївна), але сп'яніння давно минулося (Л. Дмитерко); В князя Змія саме гості Випивали на помості, — Упивалися пани, поскидавши жупани (Л. Первомайський); Чоловіки вже й підпили. Голосніше балакають, а дехто й кричить, сперечаючись (Є. Гуцало); Підгуляв, що й з копитів збився (М. Номис). — Пор. 1. перепива́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підгуляти — підгуля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підгуляти — див. підгулювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підгуляти — ПІДГУЛЯ́ТИ див. підгу́лювати. Словник української мови у 20 томах
  4. підгуляти — ПІДГУЛЯ́ТИ див. підгу́лювати. Словник української мови в 11 томах
  5. підгуляти — Підгулювати, -люю, -єш сов. в. підгуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Преимущ. въ сов. в. Подкутить. Підгуляв, що й з копитів збився. Ном. № 11751. Тепера він підгуляв, на упокої почивав, на похмілля знемагає. АД. І. 216. 2) — молоду. Свадебный обычай въ Борз. Словник української мови Грінченка