піджати

ПІДІБГА́ТИ (ПІДОБГА́ТИ рідко) (ноги, хвіст тощо — підгорнути під себе або притиснути до себе), ПІДІГНУ́ТИ, ПІДІБРА́ТИ (ПІДОБРА́ТИ рідко), ПІДЖА́ТИ розм.; ПІДКО́РЧИТИ розм. (ноги). — Недок.: підбира́ти, підгина́ти, піджима́ти, підко́рчувати. Сидячи на низенькому кріслі, Максим глянув на свої довгі ноги і ніяково підібгав їх під сидіння (С. Добровольський); Летів орел понад морем, ніжки підібгавши (пісня); Ваня підгинав коліна й одштовхувався ногами (Л. Первомайський); Рушив (Микола), кивком відкинувши чуба назад і міцніше підібравши під пахви свої пакунки (О. Гончар); Скулився, стулився, ще й хвіст піджав (приказка); Не лежиться мені, ногу то простягну, то підкорчу (А. Тесленко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

піджати — піджа́ти 1 дієслово доконаного виду підтиснути піджа́ти 2 дієслово доконаного виду зжати частково, на якійсь площі; жнучи, наздогнати когось Орфографічний словник української мови
піджати — I [п'іgатие] п'ід'іжму, п'ід'іжмеш, п'ід'іжмеимо, п'ід'іжмеите; нак. п'ід'іжми, п'ід'іжм'іт' II [п'іgатие] п'ід'іжну, п'ід'іжнеш, п'ід'іжнеимо, п'ід'іжнеите; нак. п'ід'іжни, п'ід'іжн'іт' (трохи зжати) Орфоепічний словник української мови
піджати — I див. піджимати. II див. піджинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
піджати — ПІДЖА́ТИ¹ див. піджима́ти. ПІДЖА́ТИ² див. піджина́ти. Словник української мови у 20 томах
піджати — піджима́ти (підгорта́ти, підгина́ти і т. ін.) / піджа́ти (підгорну́ти, підігну́ти, підібга́ти і т. ін.) хвіст (хвоста́). 1. Втрачати упевненість, пиху, злякавшись чи засоромившись наслідків своїх дій, вчинків або відчуваючи свою провину. Фразеологічний словник української мови
піджати — ПІДЖА́ТИ¹ див. піджима́ти. ПІДЖА́ТИ² див. піджина́ти. Словник української мови в 11 томах