1. Словник синонімів української мови

підкова

ПІВКО́ЛО (половина кола як форма лінії), ПІВКРУ́Г рідше, ПІВДУГА́, ПІВДУ́ЖЖЯ, ПІДКО́ВА розм., ПІВКО́ЛЕСО діал. Зорі надулися — такі повні-повні, а місяць червоним півколом — на вітер — обведений (Г. Косинка); Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом коло священика (І. Нечуй-Левицький); За виступом гори русло річки завернуло ліворуч, описуючи півдугу (І. Гребенюк); Вибігли (танцюристи) на середину сцени і стали незамкненим колом, підковою, обнявши один одного за плечі (С. Журахович); Це був високий мужик, що мав праву ногу скривлену в коліні досередини. Як ішов, то писав нею півколесо (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкова — підко́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. підкова — -и, ж. 1》 Металева, вигнута за формою кінського копита пластина, що прибивається до копита з метою запобігти його пошкодженню та сковзанню тварини. || перен. Те, що формою схоже на таку пластину. 2》 Металева пластинка, що набивається на спід взуття для збереження підметки або набійки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підкова — ПІДКО́ВА, и, ж. 1. Металева, вигнута за формою кінського копита пластина, що прибивається до копита, щоб запобігти його пошкодженню та ковзанню тварини. Словник української мови у 20 томах
  4. підкова — креса́ти підко́вами (підкі́вками, чобітьми́ і т. ін.). 1. Танцювати з запалом, з натхненням. Танцювали вже із добру годину, а Чайченко усе сидів собі та тільки дививсь, як другі підківками крешуть (Марко Вовчок). 2. Енергійно, бадьоро йти. Фразеологічний словник української мови
  5. підкова — Підко́ва, -ко́ва; -ко́ви, підкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. підкова — ПІДКО́ВА, и, ж. 1. Металева, вигнута за формою кінського копита пластина, що прибивається до копита з метою запобігти його пошкодженню та сковзанню тварини. Словник української мови в 11 томах
  7. підкова — Підко́ва, -ви ж. 1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Рудч. Ск. II. 17. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами. Ном. 2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма (чашовині). Рудч. Чп. 250. ум. підківка, підківонька, підківочка. Словник української мови Грінченка