підкіс
ПІДПО́РА (предмет, яким підпирають що-небудь), ПІДПІ́РКА, ОПО́РА, ПІДПЕРТЯ́ розм., ПІДСТА́ВКА розм.; ПРИСІ́ШОК розм. (дерев'яна); ПІДКІ́С спец. (брус, який ставлять навскоси). Проходячи повз дерева, Плетенецький то виправляв підпору, то зривав соковитий плід (З. Тулуб); Сад був великий і родив через рік. Гілля лягало на конюшинище, вдавлювало в землю дубові підпірки (В. Дрозд); Жахливий холод, мерзлі ґрунти, розсуваються тимчасові опори з шпал (І. Ле і О. Левада); Рушниць на все село було тільки дві, з кремінцями, з підставками і з перехрестями, щоб їх ставити (М. Грушевський); На його плечі знову навалились незміряна велич і краса довколишньої природи і жалюгідна мізерія життя людського: похилені, підперті присішками хати з чорними стріхами (П. Колесник); Внизу підверстаччя бажано встановити два підкоси, які нададуть верстаку більшої стійкості (з журналу).
Значення в інших словниках
- підкіс — підкі́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- підкіс — -коса, ч. 1》 Дія за знач. підкосити, підкошувати 1). 2》 спец. Підпірка, брус і т. ін., що ставиться навскоси у різних спорудах, а також спосіб зв'язку таких частин споруди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підкіс — ПІДКІ́С, ко́са, ч. 1. Дія за знач. підкоси́ти, підко́шувати 1. Підкіс бур'янів. 2. спец. Підпірка, брус і т. ін., що ставиться навскоси у різних спорудах, а також спосіб зв'язку таких частин споруди. Словник української мови у 20 томах
- підкіс — ПІДКІ́С, ко́са, ч. 1. Дія за знач. підкоси́ти, підко́шувати 1. Підкіс бур’янів. 2. спец. Підпірка, брус і т. ін., що ставиться навскоси у різних спорудах, а також спосіб зв’язку таких частин споруди. Словник української мови в 11 томах
- підкіс — Додаткове скріплення вертикального і горизонтального брусів похиленою підпіркою (порівн. розкіс). Архітектура і монументальне мистецтво