підлягати
ПІДЛЯГА́ТИ чому (чинності якогонебудь закону, рішенню суду тощо), ПІДПАДА́ТИ під що, рідше чому. — Док.: підлягти́, підпа́сти. Впіймані (дезертири) підлягали воєнно-польовому суду (О. Донченко); З полів вертали додому люди, переважно парубки і молоді чоловіки, чий вік підпадав під мобілізацію (В. Гжицький).
ПІДКОРЯ́ТИСЯ кому (бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів), КОРИ́ТИСЯ, ПОКОРЯ́ТИСЯ, СКОРЯ́ТИСЯ, ПІДДАВА́ТИСЯ, СЛУХАТИСЯ кого, СЛУ́ХАТИ кого, ГНУ́ТИСЯ перед ким, СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, ПОХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм., ПІДХИЛЯ́ТИСЯ розм., КЛОНИ́ТИСЯ перед ким, розм., ЗМИРЯ́ТИСЯ з ким, розм.; ПІДЛЯГА́ТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) діал. (бути залежним від когось, від чиєїсь волі); ШАНУВА́ТИСЯ (намагатися не викликати чийогось незадоволення). — Док.: підкори́тися, покори́тися, скори́тися, підда́тися, послухатися, послухати, зігну́тися, схили́тися, похили́тися, підхили́тися, склони́тися, змири́тися, підлягти́, улягти́ (влягти́). — Мені Йосип звелів стерегти хату. Я не вдома в себе, а у людей живу, то мушу підкорятися (А. Хижняк); В душі Михайло часто обурювався на батька, повставав проти його залізної волі, але корився йому (М. Томчаній); Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись (І. Нечуй-Левицький); Клим наказує невістці замовчати. Параска покірливо скоряється (К. Гордієнко); Коли отак із нього жінка вірьовки сучить, а він піддається, то не вартий він, щоб серед жонатих чоловіків на вулиці сидіти (Григорій Тютюнник); Веде (Тарасюк) між вербівчанами єретичні розмови та підбурює бідноту не гнутись перед багатіями (А. Іщук); (Бурлака:) От, думав, доживу віку спокійно, а тепер приходиться знову воювати! Не можна ж, не можна схилятися перед таким супостатом, як Михайло (І. Карпенко-Карий); Міркую сам-таки з собою: — Якби то, думаю, якби не похилилися раби... То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! (Т. Шевченко); "Перед султаном не склонимось ми, Шиї не схилим магнатам" (М. Рильський); Співець і воїн батьківщини, він не змирився і в неволі (С. Голованівський); — Що ж, чи підлягати йому? — Авжеж! я в його руках! (І. Франко); Ми підпадаємо впливам стороннім, Силі чужій улягаєм, наказам чужим коримося (переклад М. Зерова); Тітка одцуралась од такої небоги, бо небога і справді-таки не шанувалась (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- підлягати — підляга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підлягати — Підляга́ти. Піддаватися, бути схильним до чогось. Тяжка то духова хороба — ся сліпа завзятість. А вже ніхто таклегко не підлягає сій хоробі, як Русини. Українська літературна мова на Буковині
- підлягати — (залежати) підкорятися, підпорядковуватися; (суду) підпадати під. Словник синонімів Караванського
- підлягати — див. піддобрюватися Словник синонімів Вусика
- підлягати — -аю, -аєш, недок., підлягти, -яжу, -яжеш, док. 1》 кому, чому. Бути залежним від чиєї-небудь волі, від чогось; підкорятися (у 1 знач.). 2》 тільки недок., кому, чому. Бути підпорядкованим кому-, чому-небудь, перебувати в певній підлеглості. || чому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підлягати — ПІДЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛЯГТИ́, я́жу, я́жеш, док. 1. кому, чому. Бути залежним від чиєї-небудь волі, від чогось; підкорятися (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
- підлягати — Підляга́ти, -га́ю, -га́єш; підлягти́, -ля́жу, -ля́жеш, -жуть; підлі́г, -лягла́, -лягли́ кому, чому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підлягати — ПІДЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛЯГТИ́, я́жу, я́жеш, док. 1. кому, чому. Бути залежним від чиєї-небудь волі, від чогось; підкорятися (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах