підмет
ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал. (невелика); ПО́ЛЕ (використовується з певною метою); ПЛОЩА́ДКА (невелика, рівна); ЛА́ТКА (невелика або така, що чимось відрізняється від сусідніх); ПОДІ́ЛОК діал., заст. (виділена у користування селянській родині); ПО́СТАТЬ (яку обробляє один жнець, полільник тощо). Скоро вся ділянка вкрилася, мов письменами якимись незрозумілими, зигзагами світло-зелених покосів (Г. Хоткевич); На заповідній дільниці росли столітні дуби й сосни (О. Донченко); — Коли б тобі щаслива доля, -- Сказав ласкаво чоловік, -- Дала шматок такого поля — Ти б, синку, сіяв цілий вік! (Л. Глібов); Він шукає тієї сили, що віяла колись од вільного степу, шукає високої тирси і не знаходить нічого, — саму понуру поорану площину (Б. Грінченко); По кряжу над урвищем зберігся чималий клапоть цілини, — буде намети де ставити (О. Гончар); Невеликі все то клаптики були, одні свіжо заскороджені, другі злегка прикриті зеленою рослиною (Панас Мирний); У поповім городчику приріз зеленіє (коломийка); Мірянка була готова.. Графська земля лишилася вишита кольоровими коликами, і на кожному з них число парцели (О. Маркуш); Купив (емігрант) кілька будинків і взагалі займався спекуляцією — торгував парцелями і домами (С. Масляк); Десь восени мати вибирала на городі підмет — невелику ділянку землі (В. Минко); Поля зрошення; А женихи тим часом всі бавились там, де звичайно, — При Одісеєвім домі, на втоптаній добре площадці (переклад Бориса Тена); Взяла Катерина граблі з залізними зубками, латку озимого жита заволочила (С. Чорнобривець); Садок був невеличкий, але рясний. Нешироким поділком він простягсь аж до річки (Б. Грінченко); Приїхав (економ) до постаті, став снопи лічити (пісня).
КОНО́ПЛИЩЕ (місце, ділянка, на якій ростуть коноплі), КОНО́ПЛИСЬКО, ПІ́ДМЕ́Т. Посеред коноплища стояло кілька старих опудал (П. Загребельний); Поруч з коноплиськом, через межу, лежало широке поле кукурудзи (В. Гжицький); З підметів низьких долин заносить духом конопляним (М. Драй-Хмара).
ПІ́ДМЕТ грам., СУБ'Є́КТ. Підмет — головний, незалежний від інших член двоскладного речення (з наукової літератури); Суб'єкт — термін, який широко вживається переважно в західноєвропейському мовознавстві в такому ж значенні, як і підмет (з наукової літератури).
Значення в інших словниках
- підмет — пі́дме́т 2 іменник чоловічого роду ділянка землі; коноплянище діал. пі́дмет 1 іменник чоловічого роду член речення Орфографічний словник української мови
- підмет — [п’ідмеит] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў (член речення) Орфоепічний словник української мови
- підмет — I -а, ч. Головний член речення, що означає предмет дії, стану, властивості або якості, звичайно виражених присудком. II -а, ч., діал. 1》 Невелика грядка, ділянка землі. 2》 Коноплище (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- підмет — ПІ́ДМЕТ¹, а, ч. Головний член речення, що означає предмет дії, стану, властивості або якості, звичайно виражених присудком. Підмет – головний член двоскладного речення, з яким синтаксично пов'язується присудок (з навч. літ.). ПІ́ДМЕ́Т², а, ч., діал. Словник української мови у 20 томах
- підмет — гол. член речення, виражений називним відмінком іменника, займенника або ін. частиною мови; означає особу або предмет, котрому приписують яку-небудь дію, стан чи ознаку (присудок). Універсальний словник-енциклопедія
- підмет — Пі́дмет, -та; -мети, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підмет — ПІ́ДМЕТ¹, а, ч. Головний член речення, що означає предмет дії, стану, властивості або якості, звичайно виражених присудком. Підмет — головний член двоскладного речення, з яким синтаксично пов’язується присудок (Сучасна укр. літ. мова, III, 1972, 150). Словник української мови в 11 томах
- підмет — Підмет, -ту м. 1) Грядка. Шух. І. 164, 112. 2) Конопляникъ. Вас. 199. ум. підметець. Словник української мови Грінченка