підозрілий

НЕПЕ́ВНИЙ (про справу, становище і т. ін. — якому не можна довіритися, який викликає сумнів у своїй надійності), НЕНАДІ́ЙНИЙ, СУМНІ́ВНИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ХИСТКИ́Й, ХИТКИ́Й рідше (який невизначеністю, двозначністю приховує в собі щось небезпечне). Мандрую, кохана, в непевну дорогу, В тяжку невідомую путь (Олена Пчілка); Люба мамочко! ..стан моїх нервів все-таки ненадійний: одна безсонна ніч, невелика втома — і все йде шкереберть (Леся Українка); Як можна полюбити таку сумнівної вартості абстракцію, як "сила життя", того не можу собі уявити (І. Франко); Він збирався поговорити з Каргатом на досить слизьку тему (Ю. Шовкопляс); Невеселі святки були Грицькові того року. Не те, щоб він дуже жалів про Настю, неприємний був самий факт, що відкрив йому очі на хистке його становище (А. Головко). — Пор. 1. підозрі́лий.

НЕДОВІ́РЛИВИЙ (який мало довіряє людям), НЕВІ́РНИЙ розм., НЕЙМОВІ́РНИЙ заст.; ПІДОЗРІ́ЛИВИЙ, ПІДОЗРІ́ЛИЙ рідше (схильний до підозр); ПОМИ́СЛИВИЙ (який у всьому вбачає неприємність для себе). — А батько мій після отого горя став недовірливий і панам не йняв віри (І. Нечуй-Левицький); Є ж такі, що нині подружили, А були невірні, як Хома (Д. Павличко); — Шкода тільки, що ти неймовірна... Я зараз бачу, почуваю, що ти не ймеш мені віри... (Л. Яновська); Великий князь був ще незвичайно недовірливий та підозріливий (Ю. Опільський); Дома симпатію всіх, навіть підозрілої і ревнивої Ольги, вже завоювала молода невістка (О. Копиленко); Після недавньої чуми, яка скосила в Москві понад чотири п'ятих усієї людності, цар став обережний і помисливий (О. Ільченко).

НЕДОВІ́РЛИВИЙ (який виражає недовіру), НЕЙМОВІ́РНИЙ заст.; ПІДОЗРІ́ЛИВИЙ, ПІДОЗРІ́ЛИЙ рідше (який виражає підозру). Знітилося хлоп'я, але зовсім ненадовго, після цього знов затулилося від дорослих своїм недовірливим.. посміхом (О. Гончар); — А відкіля ти? — спитав господар, позираючи на неї неймовірними очима з-під кудлатих брів (Б. Грінченко); Якусь хвилину старий поглядав на неї недовірливо, підозріливим поглядом (Г. Коцюба); Хмельницький підозрілим поглядом зміряв його високу постать (Н. Рибак).

НЕНАДІ́ЙНИЙ (якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися), НЕПЕ́ВНИЙ, СУМНІ́ВНИЙ (який викликає сумнів щодо своєї надійності); БЕЗВІДПОВІДА́ЛЬНИЙ (який не усвідомлює відповідальності за свої слова, вчинки тощо); НЕВИ́ПРОБУВАНИЙ, НЕПЕРЕВІ́РЕНИЙ (який ще не показав себе на ділі). (Лісницький:) Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік — Іван Виговський (Л. Дмитерко); Кому власна батьківщина З малих літ не дорога, — Той непевна є людина (П. Грабовський); — Покриваєш сумнівні елементи на селі. Навіщо брав під захист Хомутенка, коли на нього повно компрометуючих матеріалів? (Григорій Тютюнник); — Я зняв з роботи оператора Кумач.. Молоденьке таке дівча, безвідповідальне (А. Хижняк); Справді, хіба довів він чимось своє право стати воїном? ..Він ще невипробуваний (В. Петльований). — Пор. 1. неві́рний, 1. підозрі́лий.

ПІДОЗРІ́ЛИЙ (про людину, справу — який викликає підозру, недовіру), НЕПЕ́ВНИЙ, ТЕ́МНИЙ розм. Якісь підозрілі торгаші сновигали між людьми і худобою, придивлялись до них, скоромовкою кидали у вуха слизький шепіт або з-під поли показували свій товар (М. Стельмах); "І як-таки за такого ланця та вийшла така багачка, як Галя?" ..молодиці нишком поміж себе рахували, що воно таки щось непевне (Панас Мирний); В дожидальні, зрідка перемовляючись між собою, сиділи якісь темні суб'єкти (С. Чорнобривець).