підозрілий

Значення в інших словниках

1. підозрілий — підозрі́лий прикметник Орфографічний словник української мови
2. підозрілий — (на підозрі) д. підозрений, кн. підозренний; (непевний) ненадійний, сумнівний, небезпечний; (хто підозрює) запозирливий, підозріливий. Словник синонімів Караванського
3. підозрілий — [п'ідоузр’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
4. підозрілий — -а, -е. 1》 Який викликає підозру, недовір'я. || Який виражає підозру; підозріливий (про погляд, очі і т. ін.). || на що. Якого підозрюють у якійсь хворобі. || у знач. ім. підозрілий, -лого, ч.; підозріла, -лої, ж. Людина, яку підозрюють у чому-небудь. 2》 Те саме, що підозріливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підозрілий — ПІДОЗРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Який викликає підозру, недовір'я. До кімнати увійшов рудий, вусатий здоров'яга, непевна, підозріла людина (С. Скляренко); Німці та поліцаї – злі, налякані та насторожені. Хапали кожного стрічного, хоч трохи чимось їм підозрілого (В. Словник української мови у 20 томах
6. підозрілий — НЕПЕ́ВНИЙ (про справу, становище і т. ін. — якому не можна довіритися, який викликає сумнів у своїй надійності), НЕНАДІ́ЙНИЙ, СУМНІ́ВНИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ХИСТКИ́Й, ХИТКИ́Й рідше (який невизначеністю, двозначністю приховує в собі щось небезпечне). Словник синонімів української мови
7. підозрілий — Підозрі́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. підозрілий — ПІДОЗРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Який викликає підозру, недовір’я. До кімнати увійшов рудий, вусатий здоров’яга, непевна, підозріла людина, як це примічав Щорс уже й раніше (Скл., Легенд. начдив, 1957, 46); Німці та поліцаї — злі, налякані та насторожені. Словник української мови в 11 томах