підскочити

НАСТА́ТИ (про час, пору, явище, подію тощо — розпочатися), НАСТУПИ́ТИ, ПРИЙТИ́, ПОСТА́ТИ рідше, СТА́ТИ розм., ГРЯСТИ́ ужив. у майбутньому часі та в наказовому способі, заст., уроч., поет., ЗАСТУПИ́ТИ розм.; НАСТИ́ГНУТИ (НАСТИ́ГТИ), НАСПІ́ТИ, ПІДОСПІ́ТИ розм., ПОСПІ́ТИ розм., ПРИСПІ́ТИ розм., ПРИСТИ́ГНУТИ (ПРИСТИ́ГТИ) розм., НАХОПИ́ТИСЯ розм. (розпочатися, поступово наблизившись); ПІДСКО́ЧИТИ розм. (раптово, несподівано); НАХЛИ́НУТИ розм. (раптово й швидко); ПРИЛЕТІ́ТИ поет., ПРИЛИ́НУТИ поет. (про щось бажане, приємне); НАРОДИ́ТИСЯ поет., ПІДНЯ́ТИСЯ (ПІДІЙНЯ́ТИСЯ) поет. (про світанок, ранок, день і т. ін.); СПА́СТИ, СПУСТИ́ТИСЯ, ЛЯГТИ́, ОСІ́СТИ, НАПЛИСТИ́ (НАПЛИВТИ́), НАПЛИ́НУТИ (про вечір, ніч, сутінки); ДІЙТИ́ до кого-чого і без додатка (про настання чогось у якійсь черзі, послідовності). — Недок.: настава́ти, наступа́ти, прихо́дити, постава́ти, заступа́ти, настига́ти, наспіва́ти, поспіва́ти, приспіва́ти, нахопля́тися, приліта́ти, наро́джуватися, підніма́тися (підійма́тися), спада́ти, спуска́тися, ляга́ти, осіда́ти, наплива́ти, дохо́дити. Настала Пилипівка. Почалася зима (І. Нечуй-Левицький); Тихо в полі, гай темніє, Наступає літній вечір (Леся Українка); Все має пору, для всього приходить свій час (М. Коцюбинський); Ми не помічаємо, як закотився десь за дерева і гори місяць і постало світання (Л. Смілянський); Настала косовиця. За отамана ходить (Чіпка)!.. Стали жнива — й серпом як косою (Панас Мирний); І день гряде, настане час — Народ з судьбою вийде з бою (М. Нагнибіда); Весна тільки-тільки заступила, а вже так тепло надворі (Л. Яновська); Наливаються хліба, а там, і озирнутись не встигнеш, настигнуть жнива (О. Донченко); Тимчасом наспіла потреба виїхати в Київ в справі (І. Сенченко); Якраз підоспіла неділя і була нагода одягтися парадно (П. Козланюк); Тільки з городиною впораєшся — засріблиться коса на лузі, далі жнива поспівають (М. Стельмах); Та ото приспіло літо; Хліб поріс, прийшли жнива; Йде отаман по домівках, Жати хліба зазива (Я. Щоголів); Минулося наше літечко, перейшли літа молоді, пристиг час у велику дорогу на той світ знаряджатися (Л. Яновська); Молодого віку робиш-робиш, а сам в убожестві.. — і таконьки старість нахопиться... (Марко Вовчок); — Дотягну до осені, а там подамся на шахти або на заводи.. А там армія підскочить (Григорій Тютюнник); Крізь блокаду зими Прилетіла весна (Леся Українка); Зіллються і небо, і поле, і прилине вечірняя мить (В. Сосюра); Далеко за Дніпром на обрії народився світанок (В. Собко); Тихесенький вечір На землю спадає (В. Самійленко); Вже в тюрмі і то краще, можна було хоч пройтися по камері, а коли дійде черга, лягти на нарах і простягти ноги, хоч трохи спочити (А. Хижняк). — Пор. 3. наближа́тися.

ПІДБІГА́ТИ (наближатися швидко, бігом), НАДБІГА́ТИ, ПРИБІГА́ТИ, ПІДЛІТА́ТИ розм., ПІДСКА́КУВАТИ розм., ПРИСКА́КУВАТИ розм., НАДСКА́КУВАТИ розм. — Док.: підбі́гти, надбі́гти, прибі́гти, підлеті́ти, підско́чити, приско́чити, надско́чити. В тривозі підбігає до вікна дружина Глушака (О. Довженко); Мавка надбігає на його крик (Леся Українка); Разом схопились (старі) Та до воріт... Прибігають — Мовчки зупинились. Перед самим перелазом Дитина сповита (Т. Шевченко); Діти змахують руками і всією ватагою підлітають до Никодима ближче (І. Рябокляч); Боб хватає пляшку з вином, миттю підскакує до Марка й замахується на нього (Мирослав Ірчан); — Скільки літ, скільки зим! — гукав Колісник, прискакуючи до Рубця, і поліз цілуватися (Панас Мирний); — Зараз мені забирайся відси! — кричав запінений підмайстер, чимраз ближче надскакуючи до робітника (І. Франко).

ПІДСТРИ́БУВАТИ (трохи підніматися вгору від поштовхів, коливань тощо), ПІДСКА́КУВАТИ, ПІДПЛИ́ГУВАТИ, ПІДКИДА́ТИСЯ (ПІДКИ́ДУВАТИСЯ), ПІДЛІТА́ТИ, ПЛИГА́ТИ рідше, ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідше) розм., ПІДВЕРГА́ТИСЯ діал. — Док.: підстрибну́ти, підско́чити, підплигну́ти, плигну́ти (плигону́ти), підки́нутися, підлеті́ти, підвергнутися (підвергтися). Колишеться візок з боку на бік, підстрибують колеса на лісовій дорозі (А. Хижняк); Човник мчить тебе між очеретами, попід вербами летить, просмолений, аж носа задер, аж підскакує на воді... (О. Гончар); Папери, ніби поранені пташки, тріпотіли, підплигували на вітрі, намагаючись злетіти зі столу (С. Добровольський); Човен мій від бурі хилитається, Чи гребінь хвилі, чи безодня — не питається. Одно підкидається, одно підкидається... (П. Тичина); На задньому.. сидінні товкся й підлітав вище од шофера худенький Анрі-Жак (Ю. Яновський); Мати носить воду, а Орися віджимає, коралове намисто з побрязкуванням плигає на грудях (Григорій Тютюнник); Дві машини.., гецаючи на грудках та об'їжджаючи глибокі вибоїни, наближаються до радгоспу (В. Козаченко); Леон аж підвергся на кріслі (І. Франко).