1. Словник синонімів української мови

рицар

ГЕРО́Й (відважна, хоробра людина), БОГАТИ́Р, ЛИ́ЦАР, ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., уроч., РИ́ЦАР рідше. І всі побачили тоді, що в час війни страшної герої, вславлені в труді, на фронті теж герої (Н. Забіла); Живуть богатирі законами безсмертя (Л. Дмитерко); Дмитро Іванович (Яворницький) вбачав у Піддубному справжнього звитяжця, лицаря, що був гордістю нашої батьківщини (І. Шаповал); І з кручі біжать уже діти, Сестра, і дружина, і мати, Щоб витязів моря зустріти (М. Нагнибіда); Ми чоло доземно схилимо Перед рицарем-бійцем (М. Рильський).

ЛИ́ЦАР (РИ́ЦАР) іст. (західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану); ПАЛАДИ́Н іст. (із почту короля). Чує лицар серед бою, Що смертельна рана в грудях, Стиснув панциря міцніше, Аби кров затамувати (Леся Українка); Оточені півколом залізних рицарів, — імператор і його жона (П. Загребельний); Її (поеми Аріосто "Шалений Орландо") вісь — війна імператора Карла Великого та його паладинів.. з сарацинами (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рицар — ри́цар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. рицар — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  3. рицар — Рицар чи лицар? Не тільки в сучасній українській художній літературі, публіцистиці й перекладах, ба інколи також у наших класичних творах натрапляємо на слова рицар, рицарство, рицарський: «Кругом усе старе рицарство розтавало» (Панас Мирний)... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  4. рицар — -я, ч. Те саме, що лицар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рицар — Лицар Словник чужослів Павло Штепа
  6. рицар — РИ́ЦАР, я, ч. Те саме, що ли́цар. Кінних воїнів-феодалів називали рицарями (з навч. літ.); Матросе, відважний матросе, Нової Іспанії рицар, Збудив ти захоплення й подив У людства всієї землі (Л. Первомайський); * У порівн. Вася Багіров .. Словник української мови у 20 томах
  7. рицар — Ри́цар, -ря; звич. ли́цар, -ря Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рицар — РИ́ЦАР, я, ч. Те саме, що ли́цар. Кінних воїнів-феодалів називали рицарями (Іст. середніх віків, 1955, 32); Матросе, відважний матросе, Нової Іспанії рицар, Збудив ти захоплення й подив У людства всієї землі (Перв. Словник української мови в 11 томах