1. Словник синонімів української мови

робітний

ПРАЦЬОВИ́ТИЙ (який сумлінно ставиться до праці, добре працює), ПРАЦЕЛЮ́БНИЙ, ТРУДОЛЮ́БНИЙ, ТРУДОЛЮБИ́ВИЙ рідше, ТРУДІВЛИ́ВИЙ розм., ТРУДОВИ́ТИЙ розм., ТРУДЯ́ЩИЙ розм., ТРУДОВИ́Й розм., РОБОТЯ́ЩИЙ розм., РОБО́ЧИЙ розм. рідше, БЕРУЧКИ́Й розм., БЕРУ́ЧИЙ розм. рідше, ТОВКУ́ЩИЙ розм., РОБІ́ТНИЙ заст., РОБУ́ЧИЙ діал. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (І. Цюпа); Від найдавніших часів славиться Україна красою природи, своїм працелюбним і героїчним народом (з журналу); Таким чесним і трудолюбним натурам, як Морачевська, хотілося дати народові знань більше, ніж потрібно за програмою (П. Тичина); У Лютенці.. хлопці і дівчата на батьковій шиї не сидять.. Пречудесна молодь, трудолюбива (О. Ковінька); Якщо ти не зібрав добра — Срібла-золота два відра, — Тільки рід зростив трудівливий — Ти щасливий! (В. Бичко); Василь людина наполеглива, трудовита (О. Копиленко); Непевний був Максим отой, брате. А трудящий, роботящий, Та тихий до того, Та ласкавий (Т. Шевченко); Грай, бандуро! Згадай командира Олександра Яковича, увесь рід його трудовий, усіх його знайомих по шаблі й по коню! (П. Панч); Робочий та ворушкий зроду, він не любив байдикувати та походеньки справляти (І. Нечуй-Левицький); В ділі Шкурупій був гарячий, беручкий, умів постояти за справедливість (Ю. Бедзик); — І не вчив би його, сякого-такого хлопця, коли ж воно таке до всього зарадне, таке беруче — на що не гляне, те й зробить (С. Васильченко); Товкуща жінка.. лишилася одна з дочкою, і сама хазяйнує не гірше чоловіка (С. Чорнобривець); Ґаздиня не проти весілля, бо хлопець гарний і здоровий, робітний і розумний (казка); Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (С. Руданський). — Пор. 1. охо́чий.

ТРУДЯ́ЩИЙ (який багато працює й живе зі своєї праці), ТРУДОВИ́Й, ТРУ́ДЖЕНИЙ розм., ТРУЖДЕ́ННИЙ заст., РОБІ́ТНИЙ заст. Творцем усіх матеріальних і духовних цінностей на землі є трудящий народ (І. Волошин); Грай, бандуро! Згадай командира Олександра Яковича, увесь рід його трудовий (П. Панч); Нема добра для робітної людини, нема волі, вкрали її ненависні бояри (А. Хижняк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. робітний — робі́тний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. робітний — див. роботящий Словник синонімів Вусика
  3. робітний — -а, -е, заст. 1》 Працьовитий. 2》 Який працює; трудящий. Робітні люди — у Росії 16-18 та першій половині 19 ст. – робітники підприємств, промислів і т. ін. 3》 Признач., відведений для роботи і робітників. Робітний будинок іст. — особливий притулок для бідних із дуже тяжкими умовами життя і праці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. робітний — РОБІ́ТНИЙ, а, е, заст. 1. Працьовитий. Лукин сам був робітний і хвалив за це Маланку, що вона знала, як-то кажуть, за гаряче й за студене ухопити (Н. Кобринська); Дівка сама файна, здорова, робітна (Г. Хоткевич). 2. Який працює; трудящий. Словник української мови у 20 томах
  5. робітний — робітний працьовитий (ст): Наша Влодзя така робітна дитина: і поспрятує, і позамітає, і начиня помиє, і до склепу по молоко піде, і добре слово промовить, а той Ромко – то чистий збуй, так, ніби не від одних родичів діти (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. робітний — Робі́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. робітний — РОБІ́ТНИЙ, а, е, заст. 1. Працьовитий. Лукин сам був робітний і хвалив за це Маланку, що вона знала, як-то кажуть, за гаряче й за студене ухопити (Кобр., Вибр., 1954, 192); Дівка сама файна, здорова, робітна (Хотк., II, 1966, 82). Словник української мови в 11 томах
  8. робітний — Робітний, -а, -е 1) Трудолюбивый, работящій. Там є дівка дуже красна, та лем не робітна. Гол. IV. 504. 2) Рабочій, для работы. Не сорочка робітна. Словник української мови Грінченка