робітник
НА́ЙМИТ (той, хто працював у наймах), НА́ЙМАНЕЦЬ рідко, НАЄ́МНИК зах.; РОБІТНИ́К (той, хто працював за наймом у приватного власника, підприємця); БАТРА́К (у сільському господарстві). Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь (І. Нечуй-Левицький); — Найманцем я служу в хазяїна. І от дослужився неборака — ні хліба ні табаки (С. Добровольський); Робитимемо все, аби на час скінчити: наймемо робітників, не прогайнуємо і годинки (М. Коцюбинський); До них на ходу приєднувались чабани, ..батраки та батрачки з таборових казарм (О. Гончар). — Пор. 1. слуга́.
ПРАЦІВНИ́К (член виробничого колективу; той, хто працює в якійсь галузі господарства, науки, культури), РОБІТНИ́К розм. Працівники заповідника мали що показати нашій вибагливій екскурсії (І. Ле); Змінився характер фольклору, змінився й тип фольклориста як наукового робітника (М. Рильський).
РОБІТНИ́К (той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві), РОБОТЯ́ГА розм., РОБ заст.; ЗАВОДЧА́НИН розм. (той, хто працює на заводі); ФАБРИ́ЧНИЙ розм. (той, хто працює на фабриці); ПРОЛЕТА́Р (той, хто позбавлений власності на засоби виробництва). Робітник біля верстата заплющив очі, зосереджений (О. Довженко); Як і личить роботязі, рукавиці взяв і скельця. Хліб, рюкзак, вода в баклазі... Тисне дуже на весельця (М. Рудь); — Поглянь-бо, серце, що тамечки роби мої роблять (Словник Б. Грінченка); Всіх заводчан із полку ополчення на чолі з Марком Івановичем відкликали на завод (Я. Баш); Фабричні та вантажники з пристані подейкували, що сходка матиме для заробітчан неабияке значення (О. Гончар); Два вчителі — поповичі, два законовчителі — попи, вчительша — попівна. Між ними я — селюк, пролетар (С. Васильченко).
ТРУДІВНИ́К (той, хто багато й старанно працює), ПРАЦІВНИ́К, РОБІТНИ́К, ПОДВИ́ЖНИК розм., ТРУДА́Р уроч., ТРУДЯ́ГА (ТРУДЯ́КА) розм., РОБОТЯ́ГА розм., ТРУДОВНИК заст.; ПРАЦЕЛЮ́Б, ТРУДОЛЮ́Б (ТРУДОЛЮ́БЕЦЬ) рідко (людина, яка любить працю, вміє добре працювати). Це були засмаглі, як видно, бувалі трудівники війни (Д. Ткач); Не голоси Чаїні — Наш одностайний крик: — Рівняйтеся, пустині! Поборе — працівник! (М. Рильський); Він бачив, що батько його — темний хлібороб, мати — мужичка, брат — слухняний робітник у сім'ї, а він?.. (Панас Мирний); — Садівник і лісівник — два рідні брати. І той і той повинні бути подвижниками (М. Чабанівський); — Ти, я бачу, не любиш городян, а даремно. Це прекрасні, хороші люди, великі трударі! (Григорій Тютюнник); Принишкнувши, руку поклала йому на плече, пальці, міцні пальці трудяги, чіпко стиснула... (Г. Колесник); Повертаючись після обіду в столовці, я сів у тритонку в кабіну до шофера Н. — ..Це був справжній трудяка (О. Довженко); Зять — сумлінний роботяга (І. Волошин); Слава непокладаючому рук трудовникові, що своїми талановитими працями буде в нас любов до свого краю (Панас Мирний); Талант Михайла Стельмаха.. це талант видатного зодчого в царстві духу, невтомного працелюба, творця великих епічних полотен (з журналу); Спостережливим оком Чепіга відразу помітив, що Вітряні Гори були вулицею відвертих, чесних трудолюбів (С. Журахович).
Значення в інших словниках
- робітник — робітник – працівник – співробітник Який зміст вкладають у кожне з цих понять? Робітник – той, хто працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності; у давні часи – також наймит. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- Робітник — Робітни́к іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- робітник — РОБІТНИК – ПРАЦІВНИК Робітник, -а. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; людина, що належить до робітничого класу; в давні часи – також наймит: робітники фабрик і заводів, робітники й селяни... Літературне слововживання
- робітник — Трудівник, трудар, жм. роботяга, кн. пролетар; ІСТ. наймит; (науки) працівник, діяч; мн. РОБІТНИКИ, робітництво, робоча сила, о. роботящі руки, ок. роботарі. Словник синонімів Караванського
- робітник — див. роботящий Словник синонімів Вусика
- робітник — -а, ч. Людина, зайнята фізичною працею у сфері матеріального виробництва. || мн. робітники, -ів. Одна із соціальних верств суспільства. Великий тлумачний словник сучасної мови
- робітник — РОБІТНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві. – Повстали робітники в Новоросійську, в Севастополі і в багатьох інших містах. Словник української мови у 20 томах
- робітник — робітник робітник (ср, ст): Той столяр, що робив нам кухню, то дуже добрий робітник, все так гарно, акуратно повикінчував (Авторка)||робоцяш ◊ робітник до готової ми́ски дармоїд, ледащо (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- робітник — Майовий робітник. Лінивий, сидівби у холодку. На добрий камінь, що всиплеш, те й змелеш. Добрий робітник зробить всяке діло добре. Такий з тебе робітник, як з цигана святець. Значіння, як і сказано. Робітники потіють, а пани з того жиріють. Робітники тяжко працюють, а пани з того наживаються. Приповідки або українсько-народня філософія
- робітник — Робітни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- робітник — РОБІТНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; // У капіталістичному суспільстві — представник експлуатованого класу, позбавлений засобів виробництва; пролетарій. Словник української мови в 11 томах
- робітник — Робітник, -ка м. Работникъ. Гроші добрий робітник, але поганий господарь. Ном. № 13484. Словник української мови Грінченка