1. Словник української мови у 20 томах

робітник

РОБІТНИ́К, а́, ч.

1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві.

– Повстали робітники в Новоросійську, в Севастополі і в багатьох інших містах. На Донеччині, де багато ваших земляків, із зброєю в руках повстали робітники вугільних шахт (А. Головко);

Крива, похилена хатинка, з чорною стріхою і білими стінами, стояла поміж закинутих, із забитими вікнами осель, колись побудованих фабрикою для робітників, і здавалась чимсь живим і теплим серед холодних мерців (М. Коцюбинський);

– Найкращі воїни – це вчорашні робітники, шахтарі, слюсарі, колгоспники, взагалі люди чесних трудових професій (О. Гончар);

Робітник-верстальник;

// Той, хто здійснює нескладну, допоміжну фізичну роботу.

В Мічурінському саду закипіла робота. Біля молодих найдорогоцінніших дерев працювали Рябов, Мєшков, Дєдушкін, Терентій і чоловік з двадцять робітників; вони закидали дерева снігом (О. Довженко);

Починається метушня. Обставляють реквізитом декорацію. Освітлювачі совають по долівці апаратуру .. Метушаться робітники, переставляючи меблі. Скоро почнеться знімання (Ю. Яновський).

2. Той, хто працює, трудиться; трудівник.

Він бачив, що батько його – темний хлібороб, мати – мужичка, брат – слухняний робітник у сім'ї, а він?.. (Панас Мирний);

[Генрікова:] Та ви ж хоч маєте дочок. Маєте чоловіка робітника, а мого ж на тім тижні знов напала слабість (Леся Українка);

В його [М. Павлика] особі всі ми втратили Талановитого робітника, живу, Чуткую силу, сівача зерен плодючих (І. Франко).

3. чого і з означ. Людина, зайнята в якій-небудь певній галузі діяльності.

Лошаков перший підняв чарку за земство, за земських робітників (Панас Мирний);

Глибока тоска чулася тоді в його словах, віковічна тоска робітника землі, одірваного від своєї матері (Г. Хоткевич);

[Дорош:] Ти тільки послухай, що вона пише! (Читає). “Вадиме! Ти замислив щось погане, щось негідне чесного робітника науки...” (Я. Мамонтов);

Змінився характер фольклору, змінився й тип фольклориста як наукового робітника (М. Рильський).

4. Той, хто найнявся до кого-небудь працювати на нього; наймит.

– Ти, Юрку, будеш за старшого над моїми слугами та робітниками, бо ти мені сподобався (І. Нечуй-Левицький);

Робитимемо все, аби на час скінчити: наймемо робітників, не прогайнуємо і годинки (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. робітник — робітник – працівник – співробітник Який зміст вкладають у кожне з цих понять? Робітник – той, хто працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності; у давні часи – також наймит. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. Робітник — Робітни́к іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. робітник — РОБІТНИК – ПРАЦІВНИК Робітник, -а. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; людина, що належить до робітничого класу; в давні часи – також наймит: робітники фабрик і заводів, робітники й селяни... Літературне слововживання
  4. робітник — Трудівник, трудар, жм. роботяга, кн. пролетар; ІСТ. наймит; (науки) працівник, діяч; мн. РОБІТНИКИ, робітництво, робоча сила, о. роботящі руки, ок. роботарі. Словник синонімів Караванського
  5. робітник — див. роботящий Словник синонімів Вусика
  6. робітник — -а, ч. Людина, зайнята фізичною працею у сфері матеріального виробництва. || мн. робітники, -ів. Одна із соціальних верств суспільства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. робітник — робітник робітник (ср, ст): Той столяр, що робив нам кухню, то дуже добрий робітник, все так гарно, акуратно повикінчував (Авторка)||робоцяш ◊ робітник до готової ми́ски дармоїд, ледащо (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. робітник — Майовий робітник. Лінивий, сидівби у холодку. На добрий камінь, що всиплеш, те й змелеш. Добрий робітник зробить всяке діло добре. Такий з тебе робітник, як з цигана святець. Значіння, як і сказано. Робітники потіють, а пани з того жиріють. Робітники тяжко працюють, а пани з того наживаються. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. робітник — НА́ЙМИТ (той, хто працював у наймах), НА́ЙМАНЕЦЬ рідко, НАЄ́МНИК зах.; РОБІТНИ́К (той, хто працював за наймом у приватного власника, підприємця); БАТРА́К (у сільському господарстві). Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь (І. Словник синонімів української мови
  10. робітник — Робітни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. робітник — РОБІТНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; // У капіталістичному суспільстві — представник експлуатованого класу, позбавлений засобів виробництва; пролетарій. Словник української мови в 11 томах
  12. робітник — Робітник, -ка м. Работникъ. Гроші добрий робітник, але поганий господарь. Ном. № 13484. Словник української мови Грінченка