робітник

Трудівник, трудар, жм. роботяга, кн. пролетар; ІСТ. наймит; (науки) працівник, діяч; мн. РОБІТНИКИ, робітництво, робоча сила, о. роботящі руки, ок. роботарі.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

робітник — робітник – працівник – співробітник Який зміст вкладають у кожне з цих понять? Робітник – той, хто працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності; у давні часи – також наймит. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
Робітник — Робітни́к іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
робітник — РОБІТНИК – ПРАЦІВНИК Робітник, -а. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; людина, що належить до робітничого класу; в давні часи – також наймит: робітники фабрик і заводів, робітники й селяни... Літературне слововживання
робітник — див. роботящий Словник синонімів Вусика
робітник — -а, ч. Людина, зайнята фізичною працею у сфері матеріального виробництва. || мн. робітники, -ів. Одна із соціальних верств суспільства. Великий тлумачний словник сучасної мови
робітник — РОБІТНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві. – Повстали робітники в Новоросійську, в Севастополі і в багатьох інших містах. Словник української мови у 20 томах
робітник — робітник робітник (ср, ст): Той столяр, що робив нам кухню, то дуже добрий робітник, все так гарно, акуратно повикінчував (Авторка)||робоцяш ◊ робітник до готової ми́ски дармоїд, ледащо (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
робітник — Майовий робітник. Лінивий, сидівби у холодку. На добрий камінь, що всиплеш, те й змелеш. Добрий робітник зробить всяке діло добре. Такий з тебе робітник, як з цигана святець. Значіння, як і сказано. Робітники потіють, а пани з того жиріють. Робітники тяжко працюють, а пани з того наживаються. Приповідки або українсько-народня філософія
робітник — НА́ЙМИТ (той, хто працював у наймах), НА́ЙМАНЕЦЬ рідко, НАЄ́МНИК зах.; РОБІТНИ́К (той, хто працював за наймом у приватного власника, підприємця); БАТРА́К (у сільському господарстві). Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь (І. Словник синонімів української мови
робітник — Робітни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
робітник — РОБІТНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; // У капіталістичному суспільстві — представник експлуатованого класу, позбавлений засобів виробництва; пролетарій. Словник української мови в 11 томах
робітник — Робітник, -ка м. Работникъ. Гроші добрий робітник, але поганий господарь. Ном. № 13484. Словник української мови Грінченка