1. Словник синонімів української мови

родинний

РОДИ́ННИЙ, СІМЕ́ЙНИЙ, РОДИЧІ́ВСЬКИЙ розм., ФАМІ́ЛЬНИЙ розм., ФАМІЛІ́ЙНИЙ розм.; ДОМА́ШНІЙ, ДОМО́ВИЙ. — Пор. 1. роди́на.

РІ́ДНИЙ (в якому хтось народився, виріс тощо), РОДИ́МИЙ розм., РОДИ́ННИЙ діал., ПИТО́МИЙ заст., ПИТИ́МИЙ заст.; БА́ТЬКІВСЬКИЙ, О́ТЧИЙ заст. (де знаходиться домівка батьків); МАТЕРИ́НСЬКИЙ (де знаходиться домівка матері). І знов бачу тебе, мій рідний краю! (І. Нечуй-Левицький); Скоро Ростоки. Маріка лагодиться вже злізати, бо то її родиме село (Г. Хоткевич); Яким усе ще не міг допитатися до свого родинного села (О. Ковінька); — Гіп-гіп! — всі кричать солдати на палубі корабля, Узрівши зубчастий Тауер, узрівши місця питомі (М. Бажан); Не вмирав дідусь той, хоч і нудив світом, бо судила доля, що умре тоді лиш, коли край питимий він побачить вільним, дужим та щасливим (Дніпрова Чайка); Хто з нас батьківську країну Проміняє на чужу? (П. Грабовський); Лечу стежками поміж ниви отчі, Де кров'ю сонця збризкана трава (Д. Павличко).

СПАДКО́ВИЙ (про фізичні й духовні якості — який передається наступним поколінням), ВРО́ДЖЕНИЙ, РОДОВИ́Й, РОДИ́ННИЙ, ФАМІ́ЛЬНИЙ заст., ФАМІЛІ́ЙНИЙ заст., діал. — Щоправда, характер поганий. Але ж, батеньку мій, усім не догодиш!.. Потім, можливо, це в нього спадкове (О. Довженко); Очі в графині жовті, не такі, як у Лукії, але це родове, графи Скаржинські завжди мали такі очі, круглі, жовті й пронизливі (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. родинний — роди́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. родинний — Сімейний; (- річ) спадковий, успадкований; (привіт) душевний, теплий, сердечний; (- діла) домашній, хатній, приватний, інтимний; (- село) Г. рідний. Словник синонімів Караванського
  3. родинний — див. спільний; фамільний Словник синонімів Вусика
  4. родинний — [родин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  5. родинний — -а, -е. 1》 Прикм. до родина 1). || Який належить родині, сім'ї. || Який переходить від покоління до покоління. || Який здійснюється, відбувається за участю членів родини, сім'ї. || Який складається з членів родини, сім'ї. 2》 Стос. до родини (у 1 знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. родинний — РОДИ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до роди́на 1. Взагалі родинне життя надзвичайно якось скоро увійшло в свою колію (Г. Хоткевич); // Який належить родині, сім'ї. Словник української мови у 20 томах
  7. родинний — дома́шнє (роди́нне, сіме́йне) во́гнище. Своя оселя, родина, сім’я. По довголітній розлуці він вернув до свойого (свого) домашнього огнища! (І. Франко); — Ставши під сухими дубами, обернулась на своє родинне вогнище, яке пригасло ось такої прикрашеної в цвіт і щебет вродливої весни... (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
  8. родинний — Роди́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. родинний — РОДИ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до роди́на 1. Взагалі родинне життя надзвичайно якось скоро увійшло в свою колію (Хотк., II, 1966, 11); В центрі уваги сучасного етнографа повинні стояти перебудова виробничого, громадського і родинного побуту... Словник української мови в 11 томах