розбишакуватий

БЕШКЕ́ТНИЙ (схильний до бешкетування), РОЗБИШАКУВА́ТИЙ розм., ГАЛАБУ́РДНИЙ діал., ХУЛІГА́НИСТИЙ розм. (схильний до порушення громадського порядку). — Бувало, бешкетна парубота одного кутка посвариться з другим та й пускає в хід не тільки рушниці, але й кулемети (М. Стельмах); З кожним роком він ставав усе розбишакуватішим та непокірнішим. Гордо носив синці та ґулі, як військові відзнаки, а часто приходив і з розсіченим лобом (А. Дімаров); — Галабурдний хлопець, — зітхнула Антоніна Павлівна, — росте, як бур'ян, — тільки й знає свій футбол... (Ю. Мокрієв). — Пор. 1. задери́куватий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбишакуватий — розбишакува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розбишакуватий — див. задерикуватий; непокірний Словник синонімів Вусика
  3. розбишакуватий — -а, -е. 1》 Який може грабувати, вбивати людей. 2》 Який любить бешкетувати, пустувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розбишакуватий — РОЗБИШАКУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який може грабувати, вбивати людей. У найдавніших джерелах Київської Русі варяги вперше згадуються саме як відчайдушні й розбишакуваті купці (з наук.-попул. літ.). 2. Який любить бешкетувати, пустувати. Словник української мови у 20 томах
  5. розбишакуватий — РОЗБИШАКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який може грабувати, вбивати людей. 2. Який любить бешкетувати, пустувати. — Хай хоч що, а не віддам чайки цим розбишакуватим хлопчиськам, які так безсердечно перебили крило бідній пташці (Збан., Мор. Словник української мови в 11 томах