1. Словник синонімів української мови

розвага

ПУ́СТОЩІ мн. (вчинок, вчинки для розваги, веселощів), БА́ЛОЩІ мн., ЖИРУВА́ННЯ підсил., БАЛОВСТВО́ розм., ДУР розм., ШАЛАПУ́ТСТВО розм., ПУСТО́ТА заст. Останнім часом усі пустощі й витівки товариша стали Юркові нецікавими (О. Донченко); Та й цю дочку, Одарку, якось не догледів: за балощами дитячими випорснула з-під батьківського впливу (І. Ле); Це повторювання одного слова, цей сміх бриніли так, немов її тішив оцей нешкідливий дитячий дур (Марко Вовчок); Завзяті молодики-підмайстри підпалили ще й барильце з шевським варом — не так для освітлення, як з юнацького шалапутства (Ю. Смолич); Отой непосидючий найменший.. мучив мене своїми невпинними пустотами (А. Кримський). — Пор. гра, розва́га.

РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ (ВТІША́ННЯ), ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХА розм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКА розм., РО́ЗРИВКА діал. (заняття з метою розважитися, повеселитися); ВЕСЕ́ЛІСТЬ, ВЕСЕ́ЛОЩІ (веселе проведення часу). Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); І подумав співець: "Ох, як скучно! Там же, в світі, в часи незабутні Було весело, ясно та бучно! Втіха, квіти і лаври славутні..." (Леся Українка); Кожен покупець, вибираючи собі розраду, мусив, звісно, подмухати в сопілку, в другу, в третю (О. Ільченко); Я з смертю в грудях гладіатора грав, Що смерть удає для втішання (Леся Українка); (Охрім:) І вигадають же чорт батька зна які виграшки — одна одну полохати (М. Кропивницький); То, бачте, Замітальський для потухи Таку для панства штуку відколов (М. Рильський); Минули дитячі забави (Леся Українка); Поважна та розумна, вона не любила забавок, не любила веселого шумливого товариства, хоч була ще й молода (І. Нечуй-Левицький); (Кийок:) Ех! Нудно жить без потіхи, без заїздів — прямо хоч у монастир або знов на Запорожжя мандруй! (І. Карпенко-Карий); (Олена:) Яку чудну іграшку видумав Андрій: заховався, а ти його шукай! (М. Кропивницький); Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося, — се було для мене великою розривкою (Леся Українка); І заробітків давніх нема, і веселості та гулятики нема, як колись було (І. Франко); В розпал веселощів.. від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвага — Розва́га: — в розумінні; розміркуваппя, обдумання [II] — думання, розмірковування [VI,VII] — розважність; [V] — роздумування [X] — розміркування, обміркування, обдумання [IV] — розсудливість [2,XIII] — спокій, урівноваженість [19] Словник з творів Івана Франка
  2. розвага — (те, що розважає товариство) забава, мн. ігри, веселощі. Словник синонімів Полюги
  3. розвага — розва́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. розвага — Розва́га. Обмірковування, обговорення, увага. По зрілій розвазі всіх теперішних і суспільних стосунків, і місцевих обставин, прийшли ми до сего переконаня (Б., 1895, 7, 3); В кінці... Українська літературна мова на Буковині
  5. розвага — Забава, потіха, розривка, розважання, звеселяння, жм. сміхи; (у горі) РОЗРАДА; п-к РОЗВАГОВИЙ, розважальний, для розваги, (дім) ІД. дім розваги. Словник синонімів Караванського
  6. розвага — див. веселощі Словник синонімів Вусика
  7. розвага — [розвага] -гие, д. і м. -аз'і Орфоепічний словник української мови
  8. розвага — -и, ж. 1》 Те, що розвеселяє, розважає людину. || перев. мн. Заходи з метою розвеселяти, розважати людей. || Місце, де людина може повеселитися, розважити себе. 2》 Те, що заспокоює, утішає кого-небудь у горі, нещасті і т. ін.; утіха. 3》 зах. Розсудливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. розвага — РОЗВА́ГА, и, ж. 1. Те, що розвеселяє, розважає людину. Для середульшого сина Анта не було більшої розваги, як піти до корчениці [кузні], сісти там у куточку, дивитись, як кузнеці [ковалі] сиплють вугілля в горна, надувають міхи, розпікають крицю (С. Словник української мови у 20 томах
  10. розвага — Розвага не доводить до гніву. Під час розваги люди веселяться і не сваряться між собою. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. розвага — Розва́га, -ги, -зі; -ва́ги, -ва́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. розвага — РОЗВА́ГА, и, ж. 1. Те, що розвеселяє, розважає людину. Для середульшого сина Анта не було більшої розваги, як піти до корчениці [кузні], сісти там у куточку, дивитись, як кузнеці [ковалі] сиплють вугілля в горна, надувають міхи, розпікають крицю (Скл. Словник української мови в 11 томах
  13. розвага — Розвага, -ги ж. Утѣшеніе, успокоеніе, развлеченіе. Левиц. Пов. 142. Словник української мови Грінченка