розвага
РОЗВА́ГА, и, ж.
1. Те, що розвеселяє, розважає людину.
Для середульшого сина Анта не було більшої розваги, як піти до корчениці [кузні], сісти там у куточку, дивитись, як кузнеці [ковалі] сиплють вугілля в горна, надувають міхи, розпікають крицю (С. Скляренко);
Шлях стелився їм далекий. Раділи йому тільки діти й підлітки, що їхатимуть верблюдами разом з матерями або верхи. Все, що зустрічатиметься їм у путі, буде для них розвагою і радістю (З. Тулуб);
// перев. мн. Заходи з метою розвеселяти, розважати людей.
Ясно, що й на ялинці чи на іменинах у Кіри Бася вигадала чимало дотепних розваг (О. Копиленко);
// Місце, де людина може повеселитися, розважити себе.
Тут, біля Дніпра, безліч розваг (О. Донченко);
Культурних розваг в комуні було тоді небагато. Приміщення під клуб ще не було відремонтоване (І. Микитенко).
2. Те, що заспокоює, утішає кого-небудь у горі, нещасті і т. ін.; утіха.
Воно так боліло, бідне серденятко в молоденької дівчини, зоставшися саме, саме на всьому світі – без помочі, без розваги... (Б. Грінченко).
3. Дія за знач. розважа́ти.
І не диво, що вона щиро прихилялася до Гордієвих слів. Адже він обрятував її від смерті, душу їй одживив своєю щирою розумною розвагою (Б. Грінченко);
В кінці вулиці стояв високий будинок; то був театр, – панська примха, для розваги (І. Нечуй-Левицький);
Йон мусив порадитись найповажніших жінок, які по недовгій розвазі поклали допустити з мужчин тільки Йона, маючи на увазі не останню роль, яку він грав у нинішньому важному випадкові (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- розвага — Розва́га: — в розумінні; розміркуваппя, обдумання [II] — думання, розмірковування [VI,VII] — розважність; [V] — роздумування [X] — розміркування, обміркування, обдумання [IV] — розсудливість [2,XIII] — спокій, урівноваженість [19] Словник з творів Івана Франка
- розвага — (те, що розважає товариство) забава, мн. ігри, веселощі. Словник синонімів Полюги
- розвага — розва́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розвага — Розва́га. Обмірковування, обговорення, увага. По зрілій розвазі всіх теперішних і суспільних стосунків, і місцевих обставин, прийшли ми до сего переконаня (Б., 1895, 7, 3); В кінці... Українська літературна мова на Буковині
- розвага — Забава, потіха, розривка, розважання, звеселяння, жм. сміхи; (у горі) РОЗРАДА; п-к РОЗВАГОВИЙ, розважальний, для розваги, (дім) ІД. дім розваги. Словник синонімів Караванського
- розвага — див. веселощі Словник синонімів Вусика
- розвага — [розвага] -гие, д. і м. -аз'і Орфоепічний словник української мови
- розвага — -и, ж. 1》 Те, що розвеселяє, розважає людину. || перев. мн. Заходи з метою розвеселяти, розважати людей. || Місце, де людина може повеселитися, розважити себе. 2》 Те, що заспокоює, утішає кого-небудь у горі, нещасті і т. ін.; утіха. 3》 зах. Розсудливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвага — Розвага не доводить до гніву. Під час розваги люди веселяться і не сваряться між собою. Приповідки або українсько-народня філософія
- розвага — ПУ́СТОЩІ мн. (вчинок, вчинки для розваги, веселощів), БА́ЛОЩІ мн., ЖИРУВА́ННЯ підсил., БАЛОВСТВО́ розм., ДУР розм., ШАЛАПУ́ТСТВО розм., ПУСТО́ТА заст. Останнім часом усі пустощі й витівки товариша стали Юркові нецікавими (О. Словник синонімів української мови
- розвага — Розва́га, -ги, -зі; -ва́ги, -ва́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розвага — РОЗВА́ГА, и, ж. 1. Те, що розвеселяє, розважає людину. Для середульшого сина Анта не було більшої розваги, як піти до корчениці [кузні], сісти там у куточку, дивитись, як кузнеці [ковалі] сиплють вугілля в горна, надувають міхи, розпікають крицю (Скл. Словник української мови в 11 томах
- розвага — Розвага, -ги ж. Утѣшеніе, успокоеніе, развлеченіе. Левиц. Пов. 142. Словник української мови Грінченка