1. Словник синонімів української мови

розвірчувати

РОЗГОРТА́ТИ (РОЗГО́РТУВАТИ) (розправляти щось згорнуте, складене, скручене), РОЗВЕРТА́ТИ (РОЗВІ́РЧУВАТИ), РОЗПУСКА́ТИ, РОЗВИВА́ТИ розм.; РОЗМО́ТУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ, РОЗКА́ЧУВАТИ (рулон, сувій тощо); РОЗКУ́ТУВАТИ (одяг, покриття тощо); РОЗПОВИВА́ТИ (дитину з пелюшок). — Док.: розгорну́ти, розверну́ти, розверті́ти, розпусти́ти, розви́ти (розви́нути), розмота́ти, розкрути́ти, розкоти́ти, розкача́ти (розката́ти), розку́тати, розпови́ти. Глянув Іван накруги — і почав розгортати кожухи, в яких, як у гнізді, стиха пустуючи, кублились в одних сорочечках діти (С. Васильченко); Не розвертай, султане, Хорогви Магомета (П. ГулакАртемовський); Вона сіла на канапі й почала розвірчувати голову з вуаля (І. Нечуй-Левицький); Подихав вітерець. Деякі барки розпускають вітрила (М. Коцюбинський); Рука його тремтіла, коли розв'язував шнурок і розвивав газету (І. Франко); Уляна так змерзла, що не могла розв'язати шалі, і Орися допомагала розмотувати (Григорій Тютюнник); Андрій Іванов розв'язав поворозки і почав розкручувати полотнище прапора (Ю. Смолич); Гречкун розгонистим рухом розкотив на столі пожовклу, протерту на згинах карту (Ю. Бедзик); — А чого ти шинелю не розкатаєш?.. Розкатай, надінь (О. Гончар); Соломія гладить Катрю по голові, розкутує хустку (В. Кучер); Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвірчувати — розві́рчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розвірчувати — -ую, -уєш, недок., розвертіти, -рчу, -ртиш, док., перех. 1》 Обертаючи, послаблюючи, розкручувати що-небудь. 2》 За допомогою якого-небудь інструмента розширювати (отвір). 3》 Те саме, що розгортати 2). 4》 Крутячи, надавати чому-небудь обертового руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвірчувати — див. буравити, дрилювати Словник чужослів Павло Штепа
  4. розвірчувати — РОЗВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., що. 1. Обертаючи, послаблюючи, розкручувати що-небудь. Розвірчуваим дріт. 2. За допомогою якогось інструмента розширювати (отвір). Словник української мови у 20 томах
  5. розвірчувати — РОЗВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех. 1. Обертаючи, послаблюючи, розкручувати що-небудь. 2. За допомогою якого-небудь інструмента розширювати (отвір). Словник української мови в 11 томах
  6. розвірчувати — Розвірчувати, -чую, -єш сов. в. розвертіти, -рчу, -тиш, гл. Разворачивать, разворотить, разматывать, размотать. Левиц. Пов. 204. Мет. 210. Я молода не втерпіла, взяла платтє розвертіла. Чуб. V. 740. Як би ми схотіли, ми б її (покриту молоду) розвертіли. Грин. III. 490. Словник української мови Грінченка