1. Словник української мови Грінченка

розвірчувати

Розвірчувати, -чую, -єш

сов. в. розвертіти, -рчу, -тиш, гл. Разворачивать, разворотить, разматывать, размотать. Левиц. Пов. 204. Мет. 210. Я молода не втерпіла, взяла платтє розвертіла. Чуб. V. 740. Як би ми схотіли, ми б її (покриту молоду) розвертіли. Грин. III. 490.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвірчувати — розві́рчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розвірчувати — -ую, -уєш, недок., розвертіти, -рчу, -ртиш, док., перех. 1》 Обертаючи, послаблюючи, розкручувати що-небудь. 2》 За допомогою якого-небудь інструмента розширювати (отвір). 3》 Те саме, що розгортати 2). 4》 Крутячи, надавати чому-небудь обертового руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвірчувати — див. буравити, дрилювати Словник чужослів Павло Штепа
  4. розвірчувати — РОЗВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., що. 1. Обертаючи, послаблюючи, розкручувати що-небудь. Розвірчуваим дріт. 2. За допомогою якогось інструмента розширювати (отвір). Словник української мови у 20 томах
  5. розвірчувати — РОЗГОРТА́ТИ (РОЗГО́РТУВАТИ) (розправляти щось згорнуте, складене, скручене), РОЗВЕРТА́ТИ (РОЗВІ́РЧУВАТИ), РОЗПУСКА́ТИ, РОЗВИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. розвірчувати — РОЗВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех. 1. Обертаючи, послаблюючи, розкручувати що-небудь. 2. За допомогою якого-небудь інструмента розширювати (отвір). Словник української мови в 11 томах