1. Словник синонімів української мови

розгул

СВАВІ́ЛЛЯ (необмежена влада, що ґрунтується на насильстві; відсутність законності, справедливості), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, БЕЗЗАКО́ННЯ, САМОПРА́ВСТВО, САМОВО́ЛЯ, ДЕСПОТИ́ЗМ, ТИРАНІЯ, ТИРА́НСТВО, РОЗГУ́Л, РОЗГНУ́ЗДАНІСТЬ. Ованес Туманян вирішив боротися проти царського свавілля (П. Тичина); Над усім панувала сваволя та культ кривавих брутальних ханів. Династії змінювались династіями, а де вони? (О. Гончар); Їм лірник співав.. Про тую нещасну підданську долю, Про панську сваволю лихую (Леся Українка); Молодиці згадували різні випадки свавільства окупантів (Д. Бедзик); Чи стерпить він, бездомний мандрівник, Тупих сатрапів самохіття, І самовладців знавіснілий крик, І самоправства витворність жорстоку (М. Бажан); Та не тихне дума люта Про кайдани і про пута, Про сіпацтво та неволю І про царську самоволю (І. Франко); Всіх підлот самодержавного деспотизму, навіть при найпильнішім студіюванню, не могла б зрозуміти одна людина (Г. Хоткевич); Тиранія загарбників над поневоленим народом; Добрий правник і доглядач закону Пегаз і в нестерпні роки тиранства гадав, що законів додержувать треба (М. Зеров); Розгул реакції.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгул — розгу́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розгул — див. веселощі Словник синонімів Вусика
  3. розгул — [роузгул] -лу, м. (ў) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  4. розгул — -у, ч. 1》 Сильний, нестримний вияв чого-небудь. || Свавілля, розгнузданість кого-, чого-небудь. 2》 Буйні веселощі з пиятикою, гульбою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розгул — Гульня, пиятика, див. оргія Словник чужослів Павло Штепа
  6. розгул — РОЗГУ́Л, у, ч. 1. Сильний, нестримний вияв чого-небудь. Першими на пожежі з'явились .. сусіди. Потривожені криками і загравою, вони, як спали, повискакували з хат і надворі деякий час, мов зачаровані, дивились на розгул стихії (В. Словник української мови у 20 томах
  7. розгул — РОЗГУ́Л, у, ч. 1. Сильний, нестримний вияв чого-небудь. Першими на пожежі з’явились.. сусіди. Потривожені криками і загравою, вони, як спали, повискакували з хат і надворі деякий час, мов зачаровані, дивились на розгул стихії (Гжицький, Чорне озеро... Словник української мови в 11 томах