1. Словник синонімів української мови

роззичити

ПОЗИЧА́ТИ (давати щось у борг, у тимчасове користування кому-небудь), БОРГУВА́ТИ розм., ВИЗИЧА́ТИ заст., ЗИ́ЧИТИ діал.; РОЗПОЗИЧА́ТИ, РОЗЗИЧА́ТИ (РОЗЗИ́ЧУВАТИ) рідше (багатьом). — Док.: пози́чити, поборгува́ти, ви́зичити, розпози́чити, роззи́чити. У отця Сидора легше розжитись під скрутну руку, він охоче позичає навіть гроші (О. Донченко); Гроші він як було в кого позичав, то завжди справно платив, тим купці охоче боргували йому під невеликий процент які завгодно суми (переклад М. Лукаша); А людям хто ж зоре? Чи ж визичить граф машини? Визичить — якщо люди задурно орати підуть (Ю. Смолич); Є в нас у місті каса, що зичить людям гроші (Лесь Мартович); Гроші тато людям розпозичили та й нема, а оце б треба (Б. Грінченко); Як хто лиш нічого не давав, не робив дарунків, нічого з хати не роззичував, а хотів і собі дещо оставити, той був зараз "скупий" (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роззичити — роззи́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. роззичити — див. роззичати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. роззичити — РОЗЗИ́ЧИТИ див. роззича́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. роззичити — Роззи́чити, -зи́чу, -зи́чиш, -чать; роззи́ч, роззи́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. роззичити — РОЗЗИ́ЧИТИ див. роззича́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. роззичити — Роззича́ти, -ча́ю, -єш сов. в. роззи́чити, -чу, -чиш, гл. Раздавать, раздать въ долгъ. Злишні гроші роззичали, сли хто потребував позички. МУЕ. III. 58. Словник української мови Грінченка