розлетітися

ПОШИ́РЮВАТИСЯ (про звуки, запахи тощо — виходячи з якогось джерела, займати, заповнювати собою дедалі більший простір), ШИ́РИТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ), РОЗНО́СИТИСЯ, РОЗЛЯГА́ТИСЯ, РОЗКО́ЧУВАТИСЯ, ПРОКО́ЧУВАТИСЯ, РОЗПЛИВА́ТИСЯ, РОЗТІКА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ (РОЗСТЕ́ЛЮВАТИСЯ), СТЕЛИ́ТИСЯ, РОЗБІГА́ТИСЯ, РОЗЛІТА́ТИСЯ, ЛИ́ТИСЯ, РОЗЛИВА́ТИСЯ, ЛИ́НУТИ, ПОВИСА́ТИ, МЧА́ТИ, ШУГА́ТИ розм., ГУЛЯ́ТИ розм., РОЗГУ́ЛЮВАТИСЯ розм. (швидко, далеко). — Док.: поши́ритися, розійти́ся, піти́, рознести́ся, розлягти́ся, розкоти́тися, прокоти́тися, розпливти́ся, розтекти́ся, розстели́тися, розбі́гтися, розлеті́тися, розли́тися, пови́снути, шугну́ти, шугону́ти, розгуля́тися. Неподалеку щось ліниво обізвалось, потім той звук почав наростати, поширюватись (Ю. Збанацький); Пісня шириться, пісня лунає, розлягається (Остап Вишня); Жінки перегукувались через город, і гомін розходився на півсела (С. Васильченко); Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі (М. Коцюбинський); Мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди (Ю. Яновський); Все притихло, все заніміло, не чутно і парубочого співу і не видно нічого... одна дівоча пісня вихрить-розкочується-розлягається... (Панас Мирний); По рядах раз у раз прокочувався дужий гомін обурення (В. Кучер); Тихесенько розпливались звуки, то зливались, виринали нові, пориваючі, чародійні (О. Кобилянська); Праворуч од воріт стоять.. шопа і квадратна олійня, від якої аж на вулицю смачно розтікається масний дух підсмаженого сім'я (М. Стельмах); Бджоли обліплювали роями її (гречки) цвіти, а запах меду розстелювався навкруги (Лесь Мартович); Задурливий дух конопель стелиться низиною, на весь обшир розбігаються дражливі пахощі землі (К. Гордієнко); На високій скелі ранньою добою Кулею підбитий сокіл клекотав, І могутній клекіт розлітавсь луною (О. Олесь); Пісня розлога Сум навіва; Хвилею ллється, Стогне, зітха, Плаче, сміється І затиха (П. Грабовський); У саду пахощі розливаються од груші й яблуні, що п'єш і не нап'єшся пахощів (Ганна Барвінок); Лине пісня над водами, повисає голубим серпанком над плавнями (М. Чабанівський); Вода — живого джерело, як і моє ясне село, куди прийшов я, щоб співати, і мій завод, і рейок дзвін, що мчить за сонцем навздогін.. (В. Сосюра); Пісня шугає над селом. Такої в церкві не почуєш (І. Цюпа); Повіє вітер по долині, — Пішла дібровою руна, Руна гуляє, Божа мова (Т. Шевченко); Косарки, мов клекіт лелеки, перегук розгулявся по степу і спадає на води Дніпрові... (І. Гончаренко).

РОЗХО́ДИТИСЯ (про всіх або багатьох — залишаючи місце перебування, іти в різні боки, місця), РОЗБРІДА́ТИСЯ (РОЗБРЕДА́ТИСЯ розм.) (РОЗБРО́ДИТИСЯ діал.), РОЗСИПА́ТИСЯ, РОЗТО́ЧУВАТИСЯ, РОЗТІКА́ТИСЯ розм., РОЗЛА́ЗИТИСЯ розм., РОЗЛІЗА́ТИСЯ розм., РОЗПОВЗА́ТИСЯ розм., РОЗСІВА́ТИСЯ розм., РОЗСІ́ЮВАТИСЯ розм., РОЗПЛИВА́ТИСЯ розм., РОЗКО́ЧУВАТИСЯ розм. рідше; РОЗБІГА́ТИСЯ, РОЗЛІТА́ТИСЯ (швидко); РОЗТАВА́ТИ, РОЗСМО́КТУВАТИСЯ розм., РОЗСИСА́ТИСЯ розм., РОЗСО́ТУВАТИСЯ розм. (поступово). — Док.: розійти́ся, розбрести́ся, розси́патися, розточи́тися, розтекти́ся, розлі́зтися, розповзти́ся, розсі́ятися, розпливти́ся, розкоти́тися, розбі́гтися, розлеті́тися, розта́нути, розта́ти, розсмокта́тися, розсота́тися. Сумні та невеселі, розходилися хлопці по хатах (Григір Тютюнник); Ряди будівельників рідшали: частина розбредалась по кімнатах гуртожитку (В. Дрозд); Розбродились по дворах — косарі, в'язальниці стомлені (А. Головко); Народ помалу виходив із церкви і розсипався по майдану барвистими плямами (З. Тулуб); Ціле юрмисько з веселим гомоном влилося в аудиторію.. Хлопці і дівчата розтікалися по партах, виймали зошити (Ю. Бедзик); Ми бачимо або ловимо вухом, як люди цілими гуртами розлазяться по горах і по долинах, по всіх затишках і закоморках (М. Коцюбинський); Розтанув і жіночий гурт. Поодинці, парами розповзалися присоромлені, розгублені молодиці й бабусі (В. Речмедін); Хуліганське збіговисько розсіялося по кущах і ярах (І. Волошин); Народ нарешті утомивсь, Розтав, розвіявся, розпливсь (О. Олесь); Та ви ж, мої діточки, розкотилися, як горох при дорозі (Словник Б. Грінченка); Розбіглись дівчата воду носити, вівці заганяти, вечерю варити (І. Нечуй-Левицький); — Чому діти так часто залишають своїх матерів на старість у самотині і розлітаються хто куди? Ставши дорослими, вони дбають уже про своїх дітей (І. Цюпа); Народ почав розсмоктуватися ручаями з цвинтаря (Є. Гуцало); Потроху сторонні розсотуються з контори (В. Логвиненко).