розлив

ПО́ВІНЬ (розлиття річки при розтаванні снігу або від дощів; значне підвищення рівня води в річці, озері), ПО́ВІДЬ, ПОВІ́ДДЯ рідше, ПА́ВОДОК, ВОДОПІ́ЛЛЯ, ПОЛОВО́ДДЯ розм., РОЗЛИ́ЙВОДА розм., РОЗЛИ́В розм. рідко, ПА́ВІДЬ діал., ВИ́ЛИВ діал., ПОЛОВІ́ДДЯ діал.; ПОТО́П, ПОТО́ПА діал. (велика повінь). Хлюпочуть неспокійні ріки, Голубою повінню налиті (Д. Луценко); Поступово річка зверталася до лісу. В місцях, які заливалися весняною повіддю, ліс був листвяний, далі — сосновий (П. Автомонов); Весною було дуже велике повіддя в Росі, що й люди такого повіддя не запам'ятали (І. Нечуй-Левицький); Скреслі в паводок льоди Зійшли з великої води (Л. Забашта); Все бачене в дорозі: ..весняна могутня розкіш Волги в водопіллі, заволзькі чорні землі, моторошно пустельний степ — все змішалося в якийсь строкатий хаос (З. Тулуб); Розпінився Рівчак весною в половодді, Сміявсь над Річкою, що потиху текла (Л. Боровиковський); Розбудила (весна) гомінкі ручаї, сховала під розлийводою доли (Ю. Мушкетик); На мене осінь хлинула, як павідь На луг низький... (Д. Павличко); Кожен ґазда шукає сухіше місце під хату, заслонене від вітрів, виливу потоків (В. Гжицький); Все збирався (челядин) у путь, Тілько ждав, як спадуть Степовії річки з половіддя (І. Манжура); Веселих пташок у гаях пересвист, І села, й ліси — все в веснянім потопі! (І. Нехода); Ті могутні наші води, Мов гірські потоки рвучі, Мов великая потопа, Хай на неї бухнуть всі! (І. Франко).

ПЕРЕЛИ́В (чергування неоднакових звуків), РОЗЛИ́В, ТРЕЛЬ (двох суміжних звуків). Звідкись здалеку, мабуть аж з хутора, було чути ніжні переливи гармонії (П. Автомонов); На папері.. Німі і чорні знаки виступають, Що розцвітуть колись огнями сурем, Медовими розливами скрипок (М. Рильський); Ще гучніш лунають співучі трелі ноктюрна (І. Кочерга). — Пор. 1. паса́ж.

РУМ'Я́НЕЦЬ (природний рожевий або червоний колір щік, обличчя), ЧЕ́РВІНЬ, ФА́РБА рідко, ТРОЯ́НДИ поет., КРА́СКА розм., РУМ'Я́НОК розм.; РО́ЗЛИ́В (великий, широкий рум'янець). З села до нас приходили дівчата з густим, мов цвіт, рум'янцем на щоках (М. Стельмах); Я бачу неміч; блідий вид І щоки, червінем покриті (Я. Щоголів); Фарба поволі сходила з її й так блідих щік (О. Копиленко); На обличчі її розквітають дві троянди (Н. Рибак); Постать її була гнучка, лице бліде з легкою краскою (Леся Українка); Ксеня бачила, як стривожені жінки, з сухими рум'янками на щоках, почали обсмикувати на дітях сукеночки, штанці (В. Бабляк); Спідлоба глянула (Орися) на Юлю, і ще більше прогустішав на щоках вишневий розлив (Григорій Тютюнник). — Пор. багря́нець.