1. Словник синонімів української мови

розмир

ВІЙНА́ (організована збройна боротьба між державами, племенами, суспільними класами тощо), РО́ЗМИР рідше, ВОЄ́ННІ ДІ́Ї мн., СВА́РИ мн. заст., БРАНЬ поет., заст. Велика Вітчизняна війна; 1787 року, в переддень очаківського розмиру, тільки через Херсон.. було відправлено за кордон десятки тисяч пудів збіжжя (С. Добровольський); Затишшя у воєнних діях; Січ.. Ще тоді була маленька. Тільки ось що оселилась, Ще й гаразд не охрестилась В славних сварах з бузувіром (І. Манжура); — Чи мир нам везете, чи брань? (І. Котляревський).

I. МИР (відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; відсутність збройної боротьби між державами, народами, а також угода про припинення воєнних дій); СПО́КІЙ, ПО́КІЙ заст. (відсутність війн, громадських безпорядків, заворушень тощо); ЗАМИ́РЕННЯ, ПРИМИ́РЕННЯ, ПРИМИ́Р'Я розм., РО́ЗМИР розм. (налагодження мирних взаємовідносин, дружніх стосунків, а також угода про це); ПЕРЕМИ́Р'Я (тимчасове припинення воєнних дій, а також угода про це). Дружба народів -. це злагода й мир (М. Рильський); Вічної вроди надай моїй недосвідченій мові І заподій, щоб година спокою до нас завітала, Щоб на землі і морях втихомирились війни криваві (М. Зеров); Візьміть назад свої гостинці, Одправте їх к багатирю Енею і просіть покою (І. Котляревський); Після замирення з поляками 60 дивізія була перекинута на Поділля (П. Панч); — На знак щирого і братерського примирення повстанців з низовиками наш старший послав вам шістнадцять сотень голів турецьких коней (І. Ле); Мовчать руїни, сонце сяє, І білий стяг примир'я має (О. Олесь); Кричить (Еней): — Чи ви осатаніли! Адже ми розмир утвердили! (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмир — ро́змир іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розмир — див. сварка Словник синонімів Вусика
  3. розмир — -у, ч., рідко. 1》 Розрив мирних відносин, порушення миру; війна. 2》 Замирення, мир. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розмир — РО́ЗМИР, у, ч., рідко. 1. Розрив мирних відносин, порушення миру; війна. 1787 року, в переддень очаківського розмиру, тільки через Херсон .. було відправлено за кордон десятки тисяч пудів збіжжя (С. Словник української мови у 20 томах
  5. розмир — Ро́змир, -ру, -рові (від мир) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розмир — РО́ЗМИР, у, ч., рідко. 1. Розрив мирних відносин, порушення миру; війна. 1787 року, в переддень очаківського розмиру, тільки через Херсон.. було відправлено за кордон десятки тисяч пудів збіжжя (Добр., Очак. розмир, 1965, 199). 2. Замирення, мир. Словник української мови в 11 томах
  7. розмир — Ро́змир, -ру м. Разрывъ дружескихъ, мирныхъ отношеній, война. О. 1862. II. 65; V. Кух. 29. Адже ми розмир утвердили! Ми з турком поб'ємось одні. Котл. Ен. Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво. О. 1862. II. 61. Словник української мови Грінченка