розпинатель

МУЧИ́ТЕЛЬ (той, хто мучить когось); КАТ, КАТЮ́ГА підсил. зневажл., ІНКВІЗИ́ТОР, ЖИВОЇ́Д розм., ЖИВОДЕ́Р розм., ЖИВОЛУ́П розм., РОЗПИНА́ТЕЛЬ заст. (той, хто злісно, жорстоко мучить людей). Поволі думки вертаються до Богорського. Недолюдок, мучитель, кат! Ну як такого носить свята земля!.. (Вас. Шевчук); Якщо ж казати взагалі, То все іде як треба. Б'ємо катів на їх землі, Аж курява до неба (С. Воскрекасенко); Уже народ — одна суцільна рана, Уже від крові хижіє земля, І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля (В. Симоненко); Чому я не родивсь чим другим, а поповичем? Чому мене не віддали куди інше, а в цю проклятущу свинарію, під цих живоїдів?.. (А. Свидницький); — Віддай нам наших дітей, живолупе! — волали жінки, розмахуючи кулаками (З. Тулуб); Підскочив до Петра якийсь шолудивий підпатрицій, що кінчав курси розпинателів і проходив саме практику (Остап Вишня). — Пор. недо́людок.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпинатель — розпина́тель іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. розпинатель — -я, ч., заст. Той, хто розпинає кого-небудь; мучитель, кат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпинатель — РОЗПИНА́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Той, хто розпинає (див. розпина́ти³) кого-небудь; мучитель, кат. Я тихо плачу І думу скорбную мою Твоїй душі передаю .. Перепливе вона Лету .. І притчею стане Розпинателям народним (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
  4. розпинатель — РОЗПИНА́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Той, хто розпинає кого-небудь; мучитель, кат. Я тихо плачу І думу скорбную мою Твоїй душі передаю.. Перепливе вона Лету.. І притчею стане Розпинателям народним (Шевч., II, 1963, 279). Словник української мови в 11 томах