1. Словник української мови у 20 томах

розпинатель

РОЗПИНА́ТЕЛЬ, я, ч., заст.

Той, хто розпинає (див. розпина́ти³) кого-небудь; мучитель, кат.

Я тихо плачу І думу скорбную мою Твоїй душі передаю .. Перепливе вона Лету .. І притчею стане Розпинателям народним (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпинатель — розпина́тель іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. розпинатель — -я, ч., заст. Той, хто розпинає кого-небудь; мучитель, кат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпинатель — МУЧИ́ТЕЛЬ (той, хто мучить когось); КАТ, КАТЮ́ГА підсил. зневажл., ІНКВІЗИ́ТОР, ЖИВОЇ́Д розм., ЖИВОДЕ́Р розм., ЖИВОЛУ́П розм., РОЗПИНА́ТЕЛЬ заст. (той, хто злісно, жорстоко мучить людей). Поволі думки вертаються до Богорського. Недолюдок, мучитель, кат!... Словник синонімів української мови
  4. розпинатель — РОЗПИНА́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Той, хто розпинає кого-небудь; мучитель, кат. Я тихо плачу І думу скорбную мою Твоїй душі передаю.. Перепливе вона Лету.. І притчею стане Розпинателям народним (Шевч., II, 1963, 279). Словник української мови в 11 томах