1. Словник синонімів української мови

розпукати

РОЗПУСКА́ТИСЯ (про рослини — розкривати бруньки, квітки, цвіт; про бруньки, квітки, цвіт — розкриватися), РОЗПУСКА́ТИ розм., РОЗПУКА́ТИСЯ (РОЗПУ́КУВАТИСЯ) розм., РОЗПУКА́ТИ (РОЗПУ́КУВАТИ) розм.; РОЗБРУНЬКО́ВУВАТИСЯ (РОЗБРУ́НЬКУВАТИСЯ), РОЗБРУНЬКО́ВУВАТИ (про дерева, кущі); РОЗЦВІТА́ТИ, РОЗКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИСЯ (про квіти, цвіт). — Док.: розпусти́тися, розпу́катися, розпу́кнутися, розпу́кнути, розбрунькува́тися, розбрунькува́ти, розцвісти́, розкві́тнути, розцвісти́ся. На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (М. Коцюбинський); А в садочках стало краще — Верба розпускає, Вже набрунились черешні, Аґрус і порічки (М. Старицький); В Києві вже розпукаються дерева (П. Тичина); Схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка; піднялись стеблинки, розпукались цвіточки (Г. Квітка-Основ'яненко); Подивлюся на калину, — Вона розпукає (С. Руданський); Навесні сонце розтопить лід, зашумить вода, дерева розбрунькуються, зазеленіють гори, зацвітуть поля (Г. Косинка); Уже парують чорні стріхи І розбруньковують сади (Л. Первомайський); По весні розцвітаються квіти І до осені пишно цвітуть, А зимою вмирають і знову Розцвітають і знову живуть (Б. Грінченко); — Оце вже скоро й дерева почнуть розквітати (Д. Ткач).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпукати — розпука́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розпукати — -ає і розпукувати, -ує, недок., розпукнути, -не, док., розм. Те саме, що розпукатися 1). Серце розпукає — з'являється великий душевний біль, гнітить страждання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпукати — РОЗПУКА́ТИ, а́є і РОЗПУ́КУВАТИ, ує, недок., РОЗПУ́КНУТИ, не, док., розм. Те саме, що розпука́тися 1. Подивлюся на калину, Вона розпукає! (С. Руданський); В садочках стало краще – Верба розпукає, Вже набрунились черешні (М. Старицький). Словник української мови у 20 томах
  4. розпукати — РОЗПУКА́ТИ, а́є і РОЗПУ́КУВАТИ, ує, недок., РОЗПУ́КНУТИ, не, док., розм. Те саме, що розпука́тися 1. Подивлюся на калину, Вона розпукає! (Рудан., Вибр., 1949, 42); В садочках стало краще — Верба розпукає, Вже набрунились черешні (Стар., Поет. тв. Словник української мови в 11 томах