1. Орфографічний словник української мови

розпукати

розпука́ти

дієслово недоконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпукати — -ає і розпукувати, -ує, недок., розпукнути, -не, док., розм. Те саме, що розпукатися 1). Серце розпукає — з'являється великий душевний біль, гнітить страждання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розпукати — РОЗПУКА́ТИ, а́є і РОЗПУ́КУВАТИ, ує, недок., РОЗПУ́КНУТИ, не, док., розм. Те саме, що розпука́тися 1. Подивлюся на калину, Вона розпукає! (С. Руданський); В садочках стало краще – Верба розпукає, Вже набрунились черешні (М. Старицький). Словник української мови у 20 томах
  3. розпукати — РОЗПУСКА́ТИСЯ (про рослини — розкривати бруньки, квітки, цвіт; про бруньки, квітки, цвіт — розкриватися), РОЗПУСКА́ТИ розм., РОЗПУКА́ТИСЯ (РОЗПУ́КУВАТИСЯ) розм., РОЗПУКА́ТИ (РОЗПУ́КУВАТИ) розм. Словник синонімів української мови
  4. розпукати — РОЗПУКА́ТИ, а́є і РОЗПУ́КУВАТИ, ує, недок., РОЗПУ́КНУТИ, не, док., розм. Те саме, що розпука́тися 1. Подивлюся на калину, Вона розпукає! (Рудан., Вибр., 1949, 42); В садочках стало краще — Верба розпукає, Вже набрунились черешні (Стар., Поет. тв. Словник української мови в 11 томах