розпукати
РОЗПУКА́ТИ, а́є і РОЗПУ́КУВАТИ, ує, недок., РОЗПУ́КНУТИ, не, док., розм. Те саме, що розпука́тися 1.
Подивлюся на калину, Вона розпукає! (Рудан., Вибр., 1949, 42);
В садочках стало краще — Верба розпукає, Вже набрунились черешні (Стар., Поет. тв., 1958, 78).
◊ Се́рце розпука́є — з’являється великий душевний біль, гнітить страждання.
Хто ж за мене спогадає? Як подумаю за сеє, З жалю серце розпукає (Рудан., Тв., 1956, 35).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпукати — розпука́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- розпукати — -ає і розпукувати, -ує, недок., розпукнути, -не, док., розм. Те саме, що розпукатися 1). Серце розпукає — з'являється великий душевний біль, гнітить страждання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпукати — РОЗПУКА́ТИ, а́є і РОЗПУ́КУВАТИ, ує, недок., РОЗПУ́КНУТИ, не, док., розм. Те саме, що розпука́тися 1. Подивлюся на калину, Вона розпукає! (С. Руданський); В садочках стало краще – Верба розпукає, Вже набрунились черешні (М. Старицький). Словник української мови у 20 томах
- розпукати — РОЗПУСКА́ТИСЯ (про рослини — розкривати бруньки, квітки, цвіт; про бруньки, квітки, цвіт — розкриватися), РОЗПУСКА́ТИ розм., РОЗПУКА́ТИСЯ (РОЗПУ́КУВАТИСЯ) розм., РОЗПУКА́ТИ (РОЗПУ́КУВАТИ) розм. Словник синонімів української мови