розрахувати

ЗВІЛЬНЯ́ТИ (з роботи, посади); РОЗРАХО́ВУВАТИ (видавши платню); СКОРО́ЧУВАТИ (у зв'язку зі скороченням кількості працюючих); ВИГАНЯ́ТИ розм., ВИГО́НИТИ розм., ПРОГАНЯ́ТИ розм., ВИТУ́РЮВАТИ розм., ВИТУРЯ́ТИ розм. (проти бажання або за якусь провинність); ЗНІМА́ТИ, УСУВА́ТИ (з посади); ВИКЛЮЧА́ТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ (перев. з навчального закладу); СПИ́СУВАТИ (у запас або зі складу екіпажу корабля). — Док.: звільни́ти, розрахува́ти, скороти́ти, ви́гнати, прогна́ти, ви́турити (ви́турлити), зня́ти, усу́нути, ви́ключити, відрахува́ти, списа́ти. За грубість з абонентом її слід було навіть звільнити з роботи (С. Журахович); — Працювать, — кажу, — не буду. Розраховуйте! І все!.. (С. Олійник); — Хіба це моє діло? Я машину повинен знати і край... А вони кондукторшу скоротили! (В. Кучер); Тепер губернатор напевне вижене з служби, а директор виключить Дорю (з гімназії) (М. Коцюбинський); До камери хтось приніс підтвердження, що "таки да" зняли Єжова (І. Багряний); Щербаня як порушника наказом капітана списали з судна (С. Олійник).

ПЛАТИ́ТИ кому (віддавати гроші або що-небудь цінне за виконану працю, послугу, щось куплене тощо), СПЛА́ЧУВАТИ, ОПЛА́ЧУВАТИ, ВИНАГОРО́ДЖУВАТИ кого, УПЛА́ЧУВАТИ (ВПЛА́ЧУВАТИ) заст.; ДОПЛА́ЧУВАТИ, ПРИПЛА́ЧУВАТИ, ПРИПЛА́ЧУВАТИСЯ розм. (додатково); РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ з ким, РОЗРАХО́ВУВАТИСЯ з ким, РОЗРАХО́ВУВАТИ кого, рідше, ОБРАХО́ВУВАТИСЯ з ким, розм. (перев. за роботу по її закінченні); ДАВА́ТИ розм., ВІДДАВА́ТИ розм. (за куплене). — Док.: заплати́ти, сплати́ти, оплати́ти, ви́нагородити, уплати́ти (вплати́ти), доплати́ти, приплати́ти, приплати́тися, розплати́тися, оплати́тися розм. розрахува́тися, розрахува́ти, порахува́тися, обрахува́тися, поквита́тися розм. поквитува́тися розм. рідше да́ти, відда́ти. Я знаю: ти вчора нічого не їла. Де ж там: вже цілий рік тобі не платили грошей! (М. Хвильовий); — Прийшлось панові чимало худоби всякої спродати, щоб мені сплатити (Панас Мирний); До хворих він присилав лікарів, оплативши гонорар наперед (Ю. Смолич); — Чим же тебе за твою службу винагородити? (Ганна Барвінок); — Так і нам тепер треба, якомога кинутись та заробляти, та подушне зносити, та недоїмку, на кому є, уплачувати (Г. Квітка-Основ'яненко); Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш (прислів'я); Різницю коштів я готова навіть приплатити (Леся Українка); Зачепився (Нечипір) з шинкарем, та потовк йому усі пляшки і усі чарки, а опісля й приплатився, троха чи не сорок алтин (Г. Квітка-Основ'яненко); В багатіїв Антон у борг набрав лісу, а розплачуватися не мав чим (С. Чорнобривець); — Краще найняти худобу. — Еге, то не штука найняти, а чим потім за хату оплатишся? (М. Стельмах); Вони розраховуються з блідолицим, примарно-мовчазним офіціантом (Ю. Бедзик); Хотіла (мати) взяти від неї гроші і йти до пані обрахуватися (Н. Кобринська); Декотрі чоловіки платили касирові не разом, а давали частками, коли була їм спроможність заплатити частку податків (І. Нечуй-Левицький); — Що ти зробиш йому, гладкому?.. Він худобу пожалує швидше, бо оддав гроші за неї (М. Коцюбинський).

РОЗРАХО́ВУВАТИ (визначати розмір, кількість і т. ін. чогось), ОБРАХО́ВУВАТИ, РОЗЛІ́ЧУВАТИ заст.; РОЗЧИСЛЯ́ТИ розм. (розподіляти згідно з рахунком); ОБЧИ́СЛЮВАТИ (ОБЧИСЛЯ́ТИ) (у техніці, математиці). — Док.: розрахува́ти, обрахува́ти, розлічи́ти, розчи́слити, обчи́слити. Давид ходив по двору, оглядав стіни, про себе щось розраховуючи (А. Головко); Андрія жерла нетерплячка. Він раз у раз бігав на руїни, щось обмірковував, прикладав, обраховував (М. Коцюбинський); Поки розлічили гроші, то ви вже й побігли (Словник Б. Грінченка); Один англійський король звелів наробити однакових каганців, розчислити, скільки їх може згоріти в добу (М. Коцюбинський); Віктор лазив по дахах, по всіх закутках, обчислюючи площі найрізноманітніших конфігурацій, утворюваних машинами, апаратами, що стояли в різних положеннях (П. Автомонов).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрахувати — РОЗРАХУВА́ТИ див. розрахо́вувати. Словник української мови у 20 томах
  2. розрахувати — розрахува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. розрахувати — див. розраховувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розрахувати — РОЗРАХУВА́ТИ див. розрахо́вувати. Словник української мови в 11 томах
  5. розрахувати — Розрахува́ти, -ху́ю, -єш гл. Разсчитать, разсчесть. Словник української мови Грінченка