розсудний
РОЗСУ́ДЛИВИЙ (здатний обмірковувати, діяти правильно й розумно), РОЗВА́ЖЛИВИЙ, РОЗВА́ЖНИЙ, ПОМІРКО́ВАНИЙ, РАЦІОНАЛІСТИ́ЧНИЙ, ТВЕРЕ́ЗИЙ, РОЗМІРКО́ВАНИЙ розм., РОЗСУ́ДНИЙ діал. "Не така вона буває, як розмовляє зо мною. Вона завсіди спокійна, рівна, розсудлива, поміркована й помірна в розмові..." (І. Нечуй-Левицький); Він з природи розважливий, ні перед чим і ні перед ким не торопів (Ю. Мушкетик); Розважний, солідний, років за сорок, він мав у підлеглих і в начальства значний авторитет як знавець своєї справи та ще як людина суворо принципова (О. Гончар); Раціоналістична людина; Я добре знаю, що читачі тепер занадто тверезі, позитивні, аби слухати наївну казку (М. Рильський); — Не хвалячи себе, я скажу, що я й розміркований, і не боягузливий, і не розтратливий (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- розсудний — розсу́дний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
- розсудний — див. розумний Словник синонімів Вусика
- розсудний — -а, -е, діал. Розсудливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розсудний — РОЗСУ́ДНИЙ, а, е, діал. Розсудливий. Голос її був такий тихенький, такий м'який, мова її була така розсудна (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- розсудний — РОЗСУ́ДНИЙ, а, е, діал. Розсудливий. Голос її був такий тихенький, такий м’який, мова її була така розсудна (Фр., VIII, 1952, 231). Словник української мови в 11 томах