розсудно

РОЗУ́МНО (у відповідності з вимогами розуму), РОЗСУ́ДЛИВО, МУ́ДРО, РОЗВА́ЖЛИВО, ТВЕРЕ́ЗО, РОЗВА́ЖНО рідше, РОЗСУ́ДНО рідше, ЗМУ́ДРА діал. — Налагодження трудової дисципліни, — думав Дорош, — це організаційна справа, але є ще й інший бік — економічний стан артілі.. Тут треба господарського ока, щоб розумно розставити робочу силу (Григір Тютюнник); Хотілося, щоб він виступив сьогодні на зборах, щоб усі почули його, він може розсудливо говорити (А. Хижняк); Він (лановий) розсудливо, по-людськи, пояснює і Євдокимові, й Олені. — Думаєте, наш пан уже й не розбирається, хто навмисне збитки робить. Все він знає до найменшої кришечки (М. Стельмах); Ївга й тут мудро зробила; що пани у городі грошей їм надавали, вона на весілля не дала всіх прогуляти (Г. Квітка-Основ'яненко); (Дарвуд:) Друзі! Ми ж не відмовляємось. Ми кажемо: допоможемо вам, тільки слід робити все розважно (Мирослав Ірчан); — Ти змудра мені відповідаєш, бо ти був у криміналі, та там тебе розуму навчили (В. Стефаник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсудно — розсу́дно прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. розсудно — діал. Присл. до розсудний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсудно — РОЗСУ́ДНО, діал. Присл. до розсу́дний. Звільна, стиха ти, о пані, І розсудно річ вела (І. Франко); Ніколи не можна було її піймати на гарячім учинку. Виступала проти всіх так поважно й чемно, говорила так розсудно й чесно, що ніхто не важився прямо її зачепити (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  4. розсудно — РОЗСУ́ДНО, діал. Присл. до розсу́дний. Звільна, стихати, о пані, І розсудно річ вела (Фр., XI, 1952, 10). Словник української мови в 11 томах